Холера, яка не полишала нас, принесла багато жертв. Серед них були полковник Беквіт (1-й стрілецький батальйон), капітан Кокс (гренадерська гвардія), полковник Гоуї (30-й полк), доктор Маккей, лейтенант Грант (79-й), преподобний містер Моклер та інші.
У п’ятницю, 29 вересня, маршал Сен-Арно, який був змушений поступитися командуванням генералу Канроберу під час маршу, був перенесений зі своїх квартир у Балаклаві на борт JBerthollet у вмираючому стані, і помер у морі, перш ніж він досяг Босфору.
30-го всі наші важкі гармати стояли. 1 жовтня у всій армії був загальний відпочинок. Противник цілий день розважався, стріляючи та снарядами над головами нашої артилерії, і генерал Каткарт був змушений перемістити свою квартиру, оскільки росіяни з'ясували його дальність і гарно тренувалися в них. Однак він залишив свій флагшток, який здавався їм дуже привабливим, на тому ж місці, і вони продовжували бити по ньому, як завжди. Друга дивізія піднялася ліворуч від нашої позиції 8 жовтня, а Легка дивізія зайняла крайнє праворуч.
Підполковник Діксон отримав командування артилерійською батареєю капітана Паттона, звільнене через смерть останнього офіцера від холери.
За перші три тижні нашого перебування в Криму ми втратили від холери стільки ж, скільки загинуло на Альмі. Ми чули дивні речі від дезертирів, які почали приєднуватися до нас. Говорили, що тридцять російських дам вирушили з Севастополя подивитися на битву на Альмі, ніби на виставу чи на пікнік. Вони були цілком впевнені в успіху російських військ, і велика їхня тривога й жах були, коли вони виявилися змушеними покинути будівлю телеграфу на пагорбі й летіти, рятуючи життя, у своїх екіпажах. Немає сумніву, що наші вороги були цілком упевнені в перемозі.
4 жовтня до парку було відправлено сорок одиниць важкої артилерії, а дванадцять тонн пороху було безпечно складено в млин на дорозі в напрямку Севастополя. Оскільки у французів залишилося дуже мало території, на якій можна було б діяти ліворуч від нас, 2-га дивізія рушила зі своєї позиції, перетнула яр праворуч і зайняла місце біля 4-ї дивізії. Французи відразу після цього послали частину своїх військ, щоб зайняти вільну територію.
Доктор Томсон, 44-й, і містер Рід, асистент-хірург штабу, померли від холери 5 жовтня в Балаклаві. Місто було в повстанському стані. Лорд Реглан наказав його очистити, але не було нікого, хто б виконав наказ, і, отже, ніхто цим не займався.
ПОЧАТОК ОБЛОГИ — ПЕРШЕ БОМБАРДУВАННЯ — ЙОГО
НЕВДАЧА — БАЛАКЛАВСЬКА БИТВА — КІННИЙ НАСТУП
ІНКЕРМАНСЬКА БИТВА — ЇЇ НАСЛІДКИ.
РОЗДІЛ І.
Англійська штаб-квартира — Інвестиції Севастополя — Російські батареї відкривають вогонь — Греків вигнано з Балаклави
Турки — «Праві» та «ліві» атаки