Про проведення битви на Алмі було багато критики з боку іноземних держав, і результати та висновки були несприятливими для російського генерала, який дозволив повернути його ліворуч без будь-якого серйозного опору, хоча він повинен був розрахувати вплив операцій морем на цьому фланзі. У явну опозицію до цього судження була в той же час велика похвала французів за хоробрість, з якою вони атакували цю частину позиції. Вони заслуговують усілякої похвали за надзвичайну активність, швидкість і хоробрість, з якою вони утвердилися в центрі та лівоцентристах, але на крайніх лівих у них не було важкої боротьби. Англійці, здається, були нагороджені медом, солідністю та непохитною мужністю, але в той же час викидаються натяки, що вони не рухалися достатньо швидко, що тому їхні втрати були великі, а їхня робота, зрештою, не така небезпечна й важка, як робота французів, оскільки англійська атака відбулася лише тоді, коли росіяни повернули ліворуч. Насправді, правда, справа противника створювала менше фізичних труднощів для встановлення ворожої сили на фланзі, і саме там було накопичено найбільше штучних перешкод у вигляді гармат, кавалерії та людей. Але чи був план бою добрим? По-перше, ми атакували противника на позиції, яку він сам вибрав, без найменшої спроби маневрувати чи повернути його. Можливо, в такому місці, де ми були, без кавалерії та з великою кількістю багажу було б важко спробувати будь-які складні маневри; але було стверджено, що фланговим маршем ми могли б, тимчасово залишивши наше узбережжя, поставити ворога між двох вогнів і знищити його армію в разі поразки. Було припущено, що рано вранці 20-го союзники повинні були відійти навскоси від бівуаку на Бульянаку і, перетнувши Альму на схід від позиції ворога, змусити його ліворуч зробити турбуючий марш, щоб піднятися й зайняти нову землю на новому вирівнюванні, позбавити його переваг і поставити під загрозу його відступ до Бакші Серай або Сімферополь, якби він відмовився від бою, і що в разі його поразки, яка була б цілком певною, враховуючи, наскільки слабшою була б його нова лінія, він був би відкинутий до берега, підданий вогню наших кораблів, так що його сила була б змушена скласти зброю. Армія Менщикова була вщент розорена, Севастополь негайно здався б, утилізувавши це з дуже невеликим стисненням. Критикувати легко після того, як обставини або поведінка, про які ви судите, мали свій вплив; але на це можна зауважити, що критика не може, за самою своєю природою, бути перспективною. Навіть цивільні особи так само добре оцінюють грандіозні військові операції, як і військові, хоча вони можуть не знати деталей і способів, за допомогою яких ці операції проводилися. У Олександра, Цезаря, Помпея, Ганнібала, можливо, було багато клубних полковників, які вважали, що вони зробили «фатальні кроки»; ми знаємо, що в наш час було багато військових, які «не мали великої думки» ні про генерала Велслі, ні
Частина 9
сторінка 167/722