Частина 8

Ці 12 гармат охоплювали схили, паралельні їм, або несли їх до основи. Основна батарея складалася з напівкруглого земляного укріплення, в якому знаходилися амбразури для 13 гармат. Праворуч і далі в тилу був інший бруствер з амбразурами для 9 гармат, які грали праворуч від мосту. Ліворуч, на невисокому хребті перед селом, вони поставили дві з половиною польові батареї, які відкинули за село на 1000 і 1200 сажнів. Перша батарея була на відстані близько 300 ярдів від річки, але пагорб піднімався за нею на 50 футів. Другий був повернутий більше вправо. Приблизно о 12:15, коли ми були приблизно в трьох милях від села, пароплави підійшли до обриву на південній стороні Алми, почали обстріл висоти, ворог був змушений відступити свою піхоту та гармати, а кораблі прикривали просування французів справа, і не дозволяли росіянам турбувати їх, доки вони не досягли сили на плато. О першій годині ми побачили, як французькі колони, накриті хмарою стрільців, борються на пагорби. Вони, наче бджоли, роїлися до скель, з-під кожного дерева, куща та каміння піднімалися дрібні клубочки диму. Праворуч вони створювали свої маси без опозиції. Побачивши загрозливу масу російської піхоти, яка повільно наступала, весь час ведучи величезний вогонь, французи, які формувалися в центрі, ніби зупинилися, але це було лише для того, щоб зібрати своїх стрільців, бо щойно вони сформувалися, вони збігли на пагорб і відразу ж розбили росіян, які безладно та з втратами бігли на пагорб. Ми могли бачити чоловіків, які падали з обох боків, і поранених котилися зі крутої крутини. Однак незабаром нашу увагу привернула наша безпосередня участь у битві. Оскільки я спав у таборі штабу, я приєднався до генерального штабу і деякий час їздив з ними; але коли вони зупинилися, якраз перед початком бою, майор Берк, який служив у штабі ад’ютантом сера Джона Бергойна, порадив мені піти у відставку, «оскільки, — сказав він, — я заявляю, що змушу самого сера Джона поговорити з вами, якщо ви цього не зробите». У той час із землі, яку займав штаб, було дуже мало видно, а разом із лордом Регланом було так багато офіцерів, що взагалі важко було розгледіти попереду; Тож, помітивши сера Де Лейсі Еванса дещо наперед праворуч від лорда Реглана, на височині приблизно за чверть милі, я розвернув свого коня, щоб приєднатися до нього, і за мить після цього круглий постріл пронісся над головами штабу, вистріливши в гвинтівки попереду них. Як виявилося, невеликий штаб сера Де Лейсі постраждав набагато сильніше, ніж великий штаб лорда Реглана, хоча штабний офіцер, здається, був твердо переконаний, що артилерія противника була частково спрямована проти тіла, до якого він належав. Навряд чи можна було б перебувати в безпечнішому місці на полі, враховуючи таку велике тіло, лише двоє були поранені, тоді як п’ятеро з невеликого персоналу генерала Еванса були сильно поранені або контужені. Коли я дістався до сера де Лейсі Еванса, який віддавав накази бригадиру Адамсу, снаряди котилися по колонах, і люди зупинилися й лягли за наказом лорда Реглана. Сер Де Лейсі сказав: «Що ж, якщо ви хочете побачити велику битву, ви маєте справедливий спосіб мати