«Невдовзі після світанку вранці цієї битви його імперська високість принц Наполеон і гмерал Канроберт зробили мені честь зайти в мій намет, щоб домовитися про співпрацю моєї дивізії з дивізією принца в наступному конфлікті. Вони повідомили мені, що про цю співпрацю було домовлено напередодні ввечері між двома головнокомандувачами, висловили здивування, що я не був ознайомлений з цим, і показали мені добре виконаний французьким штабом план російської позиції та запропонованих напрямків руху союзницьких колон aLt.ac.iv.
Згідно з цим планом, війська генерала Боске та турки, підтримувані потужним вогнем кораблів, повинні були повернути ворога ліворуч. Друга британська дивізія, дивізія Принца, і дві інші французькі дивізії повинні були атакувати центр. Вся решта британської армії мала повернути праворуч від ворога.
11. Я висловив велике задоволення, яке я мав би отримати від виконання своєї частки цих операцій, і з цією думкою негайно надіслав до лорда Реглана за дозволом — який був наданий — негайно поставити мою праву частину, як запропоновано, у контакт з лівою частиною принца, що було негайно зроблено.
Однак минуло близько трьох годин, перш ніж армії (за винятком корпусу генерала Боскета) отримали наказ наступати. Ймовірно, ця затримка була пов’язана з неминучим браком єдності командування.
«Але перед тим, як відійти, обидва штаби штабу пройшли вздовж фронту. Дійшовши до моєї дивізії, лорд Реглан висловив мені незгоду з частиною плану, про яку згадувалося, що тут не потрібно розглядати; згадавши також, у ході своїх зауважень, налаштованість маршала або французьких начальників повністю привласнити мене та мою дивізію, чого він не міг допустити; що він не мав заперечував проти мого спілкування, співпраці та регулювання мого просування дивізією принца, але не міг погодитися на те, щоб я отримував накази через когось, крім нього самого.
«Почувши це, я попросив його повідомити маршала, що таке бажання його світлості, оскільки я вважав, що було інше очікування, яке, якщо його не усунути, могло б призвести під час акції до непорозумінь. Його світлість негайно зробив це. І було домовлено, що майор Клермонт, один із британських уповноважених у французькій армії, повинен був бути засобом будь-яких повідомлень зі мною, які французькі начальники може виявитися бажаним зробити.
Армії просунулися вперед. Приблизно через три милі за наказом командувача силами відбулася коротка зупинка. Коли Друга дивізія прибула до села Бурлюк, яке, будучи підготовленим росіянами до пожежі, раптово охопило непроникне полум’я, майор Клермонт поспішно прийшов до мене і сказав: