Частина 7

Дивізія сера де Лейсі Еванса, крайня справа, контактувала з французькою лівою силою під проводом принца Наполеона, яка, звичайно, була найдальше від моря. На відстані двох миль ми зупинилися, а потім війська неухильно просунулися вперед, а нашу ліву частину розтерли в піну стрільці стрілецької бригади майора І. Торткота, прикритого 11-м і 8-м гусарськими, 13-ми легкими драгунськими та 17-ми уланськими. Це було видовище невимовної величі, і вражав чудовий вигляд нашої піхоти в строю, якщо дивитися спереду. Яскраво-червоний, білі облицювання та поперечні пояси, що робили чоловіка помітним, надавали йому вигляду розміру, якого не видають інші уніформи. Французькі колони виглядали маленькими порівняно з нашими батальйонами, хоча ми знали, що вони були такими ж сильними; але марш наших союзників, як вони були навантажені, був чудовим. Наш персонал був показніший і чисельніший, ніж у французів. Ніщо так не вражає око, як трикутний капелюх і пучок білого пір'я; кілька офіцерів скинули останню прикрасу, вважаючи, що вони досить помітні на конях. Коли полки зупинилися, я пройшов повз легку дивізію, частину 2-ї дивізії, гвардію та горян. Багато сміху чув я з уст, які ще через дві години зімкнулися назавжди. Офіцери й солдати максимально використали затримку й їли те, що мали з собою; але не вистачало води, і солена свинина викликала у них таку спрагу, що в проході Альми чоловіки зупинилися, щоб випити й наповнити свої їдальні під найсильнішим вогнем.