зупинилися в Багайлі, і їх підтримувала і з'єднувала невелика частина кавалерії. До цього часу почався досить сильний дощ, і вітер піднявся так, що на пляж накинувся невеликий прибій. Відділ герцога Кембриджського йшов наступним у порядку. 2-й відділ пішов слідом, і сер де Лейсі Еванс і персонал оглянули їх на пляжі. До третьої години ми висадили 14 200 чоловік і дві батареї артилерії. Багато штабних офіцерів, які повинні були бути верхи, йшли пішки, оскільки їхні коні ще не були висаджені. Можна було побачити генералів, які сидять на порохових бочках на пляжі, чекаючи прибуття «штабних коней дивізії», або похмуро йдуть у відставку в складках своїх макінтошів. Невтішні лікарі теж були там, стогнали за лікарняними кошиками — але вони були надто потрібні, бо на пляжі померла не одна людина. Під час плавання було кілька випадків холери; 150 чоловіків були поховані на переході з Варни, а на борту було близько 300 чоловіків, які не могли рухатися, коли ми приземлилися. Пляж був відгороджений флагштоками з кольорами, відповідними кожному дивізіону, у відсіках для висадки кожного класу людей і звірів; але це було, звісно, майже за межами можливості спостерігати ці гарні відмінності у проведенні операції, яка, мабуть, поширилася на багато квадратних миль води. Незадовго до другої години бригадний генерал Роуз, уповноважений британської армії, разом із маршалом Сен-Арно приїхали з французьких кварталів, щоб повідомити лорда Реглана за владою маршала, що «всі французькі війська висадилися». Висадка тривала ще довго після заходу сонця, і частина 3-ї і 4-ї дивізій залишилася ночувати на березі моря і на горі біля нього.
Всі полки були кращими для морської подорожі. 20-й і 21-й полки та 1-й батальйон стрілецької бригади виглядали напрочуд свіжими й чистими, але це пояснювалося, без приниження їхніх товаришів по зброї, тим, що вони нещодавно вийшли, і що болгарське літо не зняло з них блиску. За час перебування на борту гвардійці значно покращили стан здоров’я, вони були в доброму настрої та стані.