Протягом (понеділка) 4 вересня шість англійських військових і чотири французьких військових залишили Варненську затоку, і з ранку до вечора не минуло й години, щоб близько шести або восьми транспортів не зняли якір і не відійшли на північ до місця зустрічі в Балчику. Сер Едмунд Лайонс, який займався організацією експедиції, цілий день був зайнятий на борту свого флагмана, спілкуючись з берегом і флотом.
Сигнал для старту очікувався з великим нетерпінням, але вечір наблизився до основної частини англійської флотилії, яка все ще стояла на якорі у водах Варни, і, мабуть, востаннє в історії світу відгомін її берегів пробуджувався дріб’єктом англійських барабанів і музикою оркестрів наших полків, які, мабуть, більше ніколи не відвідають ці зловісні землі. Коли сонце заходило й кидало жовте проміння на далекі пагорби, вершини яких утворювали наш табір, і освітлювало рівний простір хвилястої пари над озером, не можна було не зітхнути перед пам’яттю про тих, хто лежав далеко від батьківської землі, — чиї безіменні могили розкидані на кожній галявині й на кожному пагорбі на тій недобрій мезійській землі.
Однак настав завтра, а з ним життя і рух. Пістолет від адмірала! Сигнали від Імператора, резиденції влади агентів Адміралтейства! Радісна звістка по всьому флоту, що ми повинні зважитися і якнайшвидше вирушити на місце зустрічі в Балчик. Чимало вітрильних транспортів уже крадуться на південь під усім легким полотном, щоб отримати гарний прибуток. Усі пароплави були зайняті, вкриваючи затоку та прилегле узбережжя клубами диму, крізь який, коли він зміщувався, піднімався й опускався, та рідшав під впливом різкого, свіжого бризу, можна було побачити місто Варну, все згоріле та висохле вогнем, його білі мінарети, що жорстко височіли крізь серпанок, його берег, обрамлений незліченними човнами, його гарматні стіни, поблідлі пагорби та рівнини навколо, усе ще густо всіяні таборами французів.
О десятій годині ранку, у вівторок, 4 вересня, ми вже були на шляху з кораблем на буксирі. У лондонському Сіті, де я стояв, перебував штаб 2-ї дивізії, сер Де Лейсі Еванс, генерал-лейтенант, командуючий, полковник Персі Герберт,