Частина 4

Кілька днів 3000 башибазуків і ополченців стояли табором поблизу нашого кавалерійського табору і щодня виконували нерегулярні переміщення на рівнинах внизу, роблячи ніч жахливою своїми криками та викликами. У середу, 5 липня, на велике полегшення для всіх своїх сусідів, наші друзі рушили до Варни, з великим розквітом списів, мечів і труб, на чолі з пошарпаними червоними знаменами, щоб бути відданими під м’яке правління генерала Юсуфа, відомого алжирського полководця, який приборкав так багато диких племен пустелі до французького ярма. По всіх селах розповідали казки про жорстокість цих хуліганів — вони були справжніми зразками мусульманської «солдати», як їх ще не було знайдено в Азії, і якими вони були б, можливо, навіть у таборі, якби на них не звернуло око Європи. Загальною практикою серед них під час походу через цей район було забирати синів і маленьких дітей нещасних болгар і вимагати викуп. У бідної вдови вони винесли єдиного сина. Вони поклали ціну на його голову вона не міг заплатити. Вона розповіла про це голові партії і запропонувала все, що вона повинна була віддати негіднику, але він не прийняв цю суму; і відтоді вона ніколи не бачила свого сина. Можна було подумати, що генерал Юсуф був саме тим, хто привів цю шляхту до ладу; але результат довів, що він не зміг приборкати їхні усталені звички нерегулярності. Омар-паша зробив велике добро, трохи здорової суворості. Він схопив їх цілі орди, забрав їхніх коней і спорядження і відправив їх, щоб вони були зараховані до армії вірних як піхотинці.