Лорд Раглан отримав позитивні накази атакувати Севастополь. 20 числа він відрядив сера Джорджа Брауна і кількох англійських офіцерів для проведення розвідки разом з генералом Канробертом і офіцерами французького штабу. 28 липня комісія повернулася після круїзу, під час якого вони мали змогу порахувати самі гармати Севастополя. У ході своєї розвідки вони повільно рухалися вздовж західної сторони берега від Євпаторії на південь і в гирлі Катчі виявили берег, який англійські та французькі генерали вирішили зробити місцем своєї висадки. «Ф’юрі» тихо стояв біля порту вночі, а близько другої години тихо вбіг і зупинився в межах 2000 ярдів від батарей. Там вона залишалася до шостої години ранку. Коли генерал рахував зброю, офіцер помітив підозрілий рух і за мить по тому крізь такелаж прогримів постріл. Це був сигнал до виходу, і «Ф’юрі» випливла з гавані так швидко, як могла; але постріл пішов за нею ще швидше. Поруч із нею розірвався снаряд, і один постріл пройшов через її корпус.
Ознаки руху незабаром стали безпомилковими. 29 липня турецький флот і транспорти, що стояли в Босфорі, вирушили з якорної стоянки до Варни, везучи з собою понтони й облогові гармати. Офіцери та солдати, втомлені від одноманітності життя в цій жалюгідній країні та пригнічені хворобою та важким неробством, із задоволенням сприйняли підготовку, що проводилася у Варні до висадки англійських військ. Тоді не було відомо, куди вони йдуть; але, за відсутності будь-яких точних відомостей про призначення військ, припущення кидали хитким пальцем до Одеси, Анапи, Сучум-Кале або Севастополя. Існували, однак, розділені поради та iimides avis. Лорд де Рос, адмірал Дундас і адмірал Хамелін, як відомо, були проти спуску на Крим; Маршал Сент-Арно не любив нападати на Севастополь, і сер Джордж Браун не був дуже оптимістичним щодо успіху.