Їхня картотечна стрілянина була зовсім не вдалою, і розбризкування стрілецької зброї продовжувалося від рангу до рангу ще довго після того, як загальний розряд припинився. Усі вони мали відполіровані стволи мушкетів, наслідуючи французів, і їхня зброя, здавалося, зберігалася в найпристойнішому порядку. Єгипетські польові знаряддя, шести- та дев’ятифунтові мідні гармати, були чудово чистими й охайними, а лафети, хоч і досить важкі, можливо, добре підходили для країни. Артилеристи, здавалося, добре розумілися на своїй справі, і лафети сяяли від натирання, лаку та свіжої фарби; одні чоловіки були брудні. Вони пішли до своїх наметів, дуже втомлені, і їли чудові пайки, яловичину й баранину, приготовлені на плов, і сало чи жир замість масла. Їхні намети були такими ж місткими й хорошими, як і наші власні, але вони розмістили в кожному більше людей, ніж ми мали звичку.
30 червня основна частина британських військ залишила свої початкові позиції у Варні. Легка дивізія під командуванням сера Джорджа Брауна залишила свої квартири на плато біля Аладіна і рушила до Девни, приблизно за вісім з половиною чи дев’ять миль; того дня та в суботу вранці Перша дивізія під керівництвом Його Королівської Високості Герцога Кембриджського вирушила зі свого табору біля Ярни та розбила намети на плато Аладін, причому їхній лівий фланг спирався на землю, яку щойно покинула стрілецька бригада, а їхній правий фланг простягався до рівнин, які нещодавно використовували Легка дивізія як майданчик для маршування та навчання.
Хвороби та діарея в таборі значно зменшилися; болі в губах були звичайним явищем, головним чином через перебування на сонці. Герцогська дивізія ніби безкарно пускала бороди. Його Королівська Величність, який жив неподалік від своєї дивізії під полотном, покинувши свої квартири в Ярні за кілька днів після того, як потрапив туди, мав свої паради та польові дні до дев’ятої години. Бригадири віддавали перевагу годинам між дев'ятою і полуднем, маючи враження, що сонце тоді не було таким сильним через передобідні бризи, як раніше вранці. Майже щодня у нас була гроза, і це було дуже вдячно, бо дощ і електричні розряди завжди опускали температуру на десять-дванадцять градусів. Комісаріат мужньо виконував свій обов'язок. Якість м’яса була справді дуже гарною, хоча лікарі вважали, що фунт на день недостатньо для кожної людини в такому кліматі, особливо тому, що м’ясо мало поживну якість.