Частина 3

24-го принц Наполеон прибув, щоб прийняти командування своєю дивізією, і був прийнятий звичайним салютом зі 101 гармати від кожного французького військового в гавані. Наші кораблі висловили йому більш скромний комплімент — віддали королівський салют і підняли французький імперський прапор. Того ж дня частина 50-го полку та загони решти дивізії Галліполі під командуванням сера Р. Англія прибули до Варни, а також частина багажу бригади Адамса, а також загони 41-го, 55-го та 95-го полків. Також частини кількох французьких полків приземлився. Рівнина навколо Ярни на три милі була вкрита наметами. Трава, зелень і кущі зникли, а поля перетворилися на піщаний простір, розораний арабовими колесами, ногами волів і коней і вкритий містами з полотна. Навколо міста отаборилося не менше 40 000 чоловік, у тому числі французів, англійців, єгиптян і турків, а саме місто було забите солдатами на кожній вулиці. Понад 300 суден стояли на якорі в бухті, готові миттєво відплисти. Понад 500 возів прибуло від турецької армії, щоб перевезти запаси та провіант до Шумли та Дунаю. У той день, коли татари принесли звістку про зняття облоги Силістрії, на рівнині за Варною відбувся огляд близько 8-тисячного тюрко-єгипетського війська. Чоловіки, одягнені в чисті білі штани, сині сукні та зелені піджаки, виглядали добре, незважаючи на погано взуті ноги та пошарпані куртки; але їхні маневри виконувалися недбало й мляво. Фізично солдати були квадратної статури, кривоногі чоловіки, досить середнього зросту, з лютими, нетерплячими очима та красивими рисами обличчя. Серед єгипетського контингенту було чимало негрів з диким виглядом, і деякі з їхніх найкращих полків не гребували командуванням нубійських євнухів. Деякі з цих єгиптян були понівечені на руках і позбавили себе великих або вказівних пальців — марна спроба взагалі уникнути призову. Французькі та англійські офіцери не мали високої думки ні про що, крім сировини, з якої складалися війська. — сировина, яка, як і все інше в Туреччині, була максимально зіпсована генієм поганого управління. За кам’яними стінами, захищаючи пролом або під час вилазки, Османлі, своєю мужністю, фанатизмом і нехтуванням смертю, яку він справді вважає своїм паспортом на небеса, може дати відсіч організованим європейським військам; але ніхто, хто бачить повільну, обережну та заплутану еволюцію турків, їхній невпинний наступ і марш, їхні хиткі квадрати та хиткі колони, не може повірити, що вони могли б довго протистояти регулярній армії у відкритому полі.