Братство, яке встановлювалося між французькими та англійськими військами, щодня ставало більш ніжним, і незабаром зав’язалася індивідуальна дружба, ще тісніша, можливо, час від часу сварками, які закінчувалися redintegratio amoris; але було очевидно, що це не відповідало тому, щоб дозволити військам обох націй змішуватися без розбору на багатолюдних ринках, і ми були цілком задоволені тим, що були наперед у напрямку до Дунаю. З усього, що я міг бачити, я переконався в мудрості думки маршала Сен-Арно, який заперечував проти маршу англійських драгунів через Францію на їхньому шляху на схід.
У суботу, 24 червня, татарин із супроводом проїхав повз табір дорогою Шумла, на повній швидкості до Варни, і, прибувши туди, попрямував до квартири маршала Сен-Арно та лорда Реглана, з депешами від Омара-паші. Два головнокомандувачі провели нараду, на якій були присутні кілька французьких і англійських генералів, і того ж вечора два пароплави вийшли з порту Варни з депешами, один до Константинополя, а інший для адміралів у Балчик. У минулу середу, четвер і п’ятницю шум далекої канонади час від часу чувся від околиць пікетів у напрямку до Силістії, і гіпотези та припущення були зайняті висиджуванням вуток, які літали навколо наметів у постійно змінюваному оперенні та формі. Але в суботу у Варні був відомий великий факт, який незабаром дійшов і сюди, що облогу Силістри було знято і що росіяни повністю відступили з місця свого розчарування — так раптово, що їх маршрут неможливо було з’ясувати. Лорд Кардіган наказав провести розвідку біля Єні-Базару та на схід від Шумли, у напрямку Хадші Оґлу, щоб з’ясувати, чи ворог відступив за Дунай.