Частина 3

/ake, який він тримав зліва всю дорогу. Напоїмо наших коней, бо це місце ще далеко. Час від часу зустрічаючи англійських мандрівників, які збиралися дошкуляти Омару-паші в Шумлі або гордо поверталися після цього, ми нарешті підійшли до табору. Повідомлення про стрілянину лунає крізь ліс і накриває, і чесний крик англійською мовою: «Що ти влучив, Джеку?» або «Клянусь юпітером, він геть!» з-поміж кущів показує, що прапорщик Браун або капітан Джонсон зайняті в гонитві за спортивними змаганнями. Рядовий Сміт з бригади Байн з гусаком у кожній руці прямує додому з хутора на березі озера. Містер Флінн, із рейнджерів Конна, трохи гірший щодо ракі, несе на плечах ягня, яке він заспокоює сентиментальними пісеньками; і сержант Макгрегор із 7-го полку та сержант Ейпріс із 23-го полку валлійських стрільців серйозно обговорюють складне теологічне питання на пагорбі перед вами. На кожному кроці зустрічаються чоловіки у втомлених сукнях, навантажених оберемками палиці чи кукурудзи, чи смугами свіжої трави; а на березі річки, наполовину прихована кущами, є сільська пральня, звідки лунають уривки пісні, змішані зі знайомими звуками прання та рядками білизни, що розвівається, засвідчуючи енергію британської прачки за найнесприятливіших обставин. Невдовзі незнайомець наближається до купи арабських возів, виставлених уздовж дороги, крізь які він насилу пробирається, і саме тоді, коли він піднімається на вершину останнього пагорба, в поле зору з’являються намети легкої дивізії, що рівномірними рядами простягають своє засніжене полотно вгору по схилу протилежного боку.