По прямій це приблизно 120 миль від Константинополя через Мармурове море. Якщо столиця опинилася в небезпеці, туди можна було б відправити війська за кілька днів, і наша армія та флот фактично володіли Дарданеллами та входом до Мармурового моря,
і зробив його mare clausum. Енос, маленьке містечко, розташоване на косі землі навпроти місяця Маріца, на узбережжі Туреччини на північний схід від Самофракії, було досліджено та досліджено для табору французькими та англійськими інженерами. Очевидно, що якби якийсь сміливий московський полководець, який форсував би Дунай, розгромив турків і перетнув західні хребти Балкан, він міг би просунутися на південь з дуже невеликими перешкодами до Ігейського моря; і стрімкий марш на південний схід приведе його війська до західного берега Дарданелл. Армія в Галліполі могла б зупинити такий рух, якби комусь спало на думку спробувати втілити його в життя.
Рано вранці після прибуття «Золотого руна» відплив човен з двома офіцерами комісаріату, Тернером і Бартлеттом, і перекладачем. Консул піднявся на Дарданелли шукати нас. Генерал хотів послати за консулом, але єдиним доступним судном був невеликий турецький імперський пароплав. Драгоман консула, величний ізраїльтянин, був готовий йти, але інженер щойно встиг зламати йому ногу. Він попросив позичити нашого інженера, оскільки не знайшлося нікого, хто б взявся за догляд за двигунами пароплава.
Після сніданку генерал-лейтенант Браун, полковник Салліван, капітан Галле Велл і капітан Вітмор почали відвідувати адріанопольського пашу (Рустума-пашу), якого було послано сюди, щоб сприяти організації та висадці військ. Коли вони повернулися, близько пів на третю годину, генерал-лейтенант Канроберт піднявся на борт судна, і був прийнятий генерал-лейтенантом. Візит тривав годину і був відзначений на його завершенні з більшою сердечністю, якщо це можливо, ніж на початку.
Увечері консул, містер Калверт, прибув на борт, коли виявилося, що жодних інструкцій не було надіслано щодо підготовки до прийому військ, за винятком того, що двох офіцерів комісаріату, без перекладачів і персоналу, було відправлено до міста за кілька днів до висадки військ. Ці офіцери не розмовляли мовою. Проте англійський консул був енергійною людиною. Містер Калверт пішов до турецького губернатора й домігся того, щоб зарезервували половину кварталів у місті. Наступного дня він відвідав і позначив будинки; але французька влада сказала, що вони зробили помилку щодо частини міста, яку вони передали йому. У них була турецька частина міста близько до води, з чесним і прихильним населенням; англійці мали грецький квартал, вище на пагорбі, і, можливо, здоровіший, і населення, яке їх гірко ненавиділо.