Французький комендант де Плас вивісив на стінах міста тариф на всі предмети, які люди, ймовірно, бажали, і регулював обмін, як місцевий Ротшильд. Зуав хотів птаха; він побачив одного в руці мандрівного торговця птицею, і він негайно схопив птаха, і давши власникові франк — тарифну ціну — пішов із призом. Англієць, навпаки, більш уважний і менш захищений, був залишений на жорсткі угоди, і зазвичай платив двадцять-двадцять п'ять відсотків. більше, ніж його союзник. Ці зуави були першокласними фуражирами. Їх можна було побачити з усіх боків, навантажених яйцями, м'ясом, рибою, овочами (цибулею) та іншим добром, а нашим побратимам нічого не дісталося. Іноді слугу посилали приготувати на сніданок чи вечерю: він повертався зі звичайним: «Ми зі слугою полковника об’їхали все місто, і не можемо отримати нічого, крім яєць і цибулі, сер». і ось! за рогом з'явився червоний галіфе. Zouave або Chasseur, пляшка вина під його лівою рукою, половина баранини під іншою, а також птиця, риба та інші предмети розкоші, що бовтаються на ньому. — Я певен, що не знаю, як цим французам це вдається, сер, — сказав пригнічений Мерк’юрі, усамітнюючись варити яйця.
Французи відкрили ресторан для своїх офіцерів, і в Auberge de l'Armee Expeditionnaire, неподалік від квартири генерала Боске, можна було отримати вечерю, яка, після чорного хліба та яєць домашнього вогнища, здавалася гідною Філіпа.
Здається, серед французьких солдатів склалося загальне враження, що мине деякий час, перш ніж вони покинуть Галліполі чи Херсонес. Вони були у військовій окупації місця..Триколор плив зі старої вежі Галліполі. Кафе було перетворено на офіс — «Direction du Port et Commissariat de la Marine.» Французькі солдати патрулювали місто вночі й підтримували порядок у військах обох армій; звісно, ми також послали патруль, але правила місця були організовані безпосередньо у французькому штабі, і навіть скнара*