У четвер у місті було загальне полювання на квартали. Генерал отримав дуже гарне місце в бо-квартьє, з видом на старого турка на прилавку, який дивиться на пальці ніг у вічній перспективі. Консул у супроводі драгомана та кортежу шукачів ночівлі ходив від дому до дому; але лише після того, як око звикло до загального стилю будівель та обладнання, кожен із них, здавалося, був готовий прийняти запропоновані їм місця. Двері в передпокій, які є застарілою проблемою — не створюють жодного особливого опору повітрю, навіть якщо говорити, — відкриваються в квартиру з глиняними стінами близько десяти футів завдовжки та вшир на весь будинок. Він прикрашений різноманіттям домашнього божества — порожніми бочками, діжками з-під домашнього вина, відрами, кошиками тощо. З одного боку грубі сходи, що скриплять на кожному кроці, ведуть до салону на першому поверсі. Це найпростіший можливий вигляд. По боках приклеєні відбитки «Ніколая го василея», Богородиці з немовлям і гравюри з Єрусалиму. Греки — іконоборці, ненавидять образи, але обожнюють зображення. Жовтий Йона в багряному киті з вогняними нутрощами є улюбленою темою, і, безсумнівно, несе в собі певне алегоричне значення їхнього власного становища в Туреччині. З цього салону відкриваються дві або три кімнати будинку — кухня, диван і головна спальня. Меблів немає. Підлоги вкриті циновками, але, за винятком подушок на піднесеній платформі навколо стіни кімнати (приблизно вісімнадцять дюймів від підлоги), у кімнатах, які пропонуються для загального конкурсу, немає нічого іншого. Зверху темні горища. У такому житлі, як це, в у домі вдови Пападулос я нарешті був створений для того, щоб робити все, що міг, без слуги чи спорядження.
Вода була недалеко, і мене можна було помітити, як я крокував вулицею з такою гідністю, якою можна було нести овечу печінку на палиці в одній руці, трохи сала в іншій і буханець чорного хліба під пахвою, повертаючись з ринку. У всій країні не було ні фунта масла, м'яса було дуже мало, птиці неможливо; але сільське вино було досить гарним, а яйця були не такою рідкістю, як можна було б уявити через брак домашньої птиці.
Якщо наші хворі не мали матраца, щоб лягти, і були без ковдр, то французи були забезпечені добре. З Мальти не надсилали ніяких медичних засобів, і тому, коли бідолаха тонув, лікарю довелося піти до генерала і принести для нього пляшку вина. Сержанта госпіталю послали з сувереном купити каву, цукор та інші подібні речі для хворих, але він не зміг їх дістати, оскільки в закладі не було здачі. У французькому госпіталі все необхідне було гарно складено в маленькі пакунки та позначено ярликами, так що те, що потрібно, можна було придбати за хвилину.