У вівторок «Ріпон» пройшов повз Тарифу о п’ятдесятій хвилині на п’яту ранку і через півгодини став на якір на карантинній території Гібралтару, щоб видобути вугілля. Внаслідок карантинних правил зв'язку з берегом не було, але солдати стояли біля стін, H.M.S. Крейсер був укомплектований верфями, і коли «Мрпон» відчалив о пів на третю годину дня, взявши на борт вугілля, намети та стовпи для наметів, вони тричі радісно вигукнули, на що відповіли доброзичливістю. У четвер мішень, розмальовану під російського солдата, запускали на тренування. «Оріноко» досяг Мальти в неділю вранці о десятій ранку, а «Біпон» — у суботу ввечері незабаром після дванадцятої години. «Колдстрім» було висаджено протягом дня, і всі гренадери були на березі до вечора понеділка, на радість мальтійцям, які отримали врожай від екскурсій «багато великих людей» до міста та назад.
«Манілья» прибула на Мальту вранці 7 березня після вісімнадцятиденної подорожі з Саутгемптона. Чоловіки залишили свої плавучі в’язниці лише для того, щоб відмовитися від комфорту та «погрубіти». Один полк залишився без вугілля, інший не мав ні світла, ні свічок, інший страждав від холоду під полотном, у деяких випадках низька кількість людей випробовувала терпіння людей, а для офіцерських коней не було корму. Діючи за старою формулою, коли транспортування займало вісім тижнів на Мальту, Адміралтейство постачало пароплави, які здійснювали перехід за стільки ж днів, скільки й восьмитижневі «медичні зручності». Суворим наказом офіцерам було заборонено привозити більше 901b. вага багажу. Багато з них пропустили ліжка, їдальню та столові, і були вражені жахом, коли їх ввічливо запросили розбити свої намети та «розташуватися зручніше» на равелінах біля Валетти.