Титульні сторінки

Очікування смоляного пророка не повністю виправдалися. Ближче до вечора небо прояснилося, тонкий гострий край великого водяного кола, чорним темним центром якого ми були, розкрився, і сонце вискочило з-під своєї купчастої шерсті, все яскраве й палке, і занурилося в море вогню. Навіть чайки пожвавішали й почали виглядати зручніше, а вітрила літаючого корабля, далеко на краю краєвиду, сяяли білим світлом. Солдати сушили свої пальти, намагалися забути неохайні палуби та обмежений майданчик для вправ, і ніч накрила корабель із миром і веселощами на його крилах. Коли зійшов місяць, на небі з’явилося диво — «палаюча комета з вогняним хвостом», яка охоплювала п’ять чи шість градусів горизонту й сяяла крізь глибоку синь угорі. Це була відома в старому світі ознака війни та бід. Багато хто, дивлячись на них, відчули вплив стародавніх переказів і пов’язували це жахливе явище з конвульсіями, що насувалися над Європою, хоча містер Хайнд