Титульні сторінки

Останні три тижні березня Валетта була як ярмарок. Гроші оберталися жваво. Кожен торговець був зайнятий, і тиск попиту підвищував вартість пропозиції. Сідлярі, жердарі, споряджники, кравці, шевці, ножівники збільшували свої тарифи, поки не досягли масштабів Вест-Енду. Човнярі та гарпії-амфібії, які полюють на мандрівника, зібрали величезний врожай міді та срібла. Однак це, мабуть, судження мальтійських човнярів, що вони працьовита, терпляча та чесна раса; останній прикметник вживається порівняльно, а не абсолютно. Вони подали б нашим портсмутським чи саутгемптонським човнярам приклад, щоб їм радше дивуватися, ніж наслідувати. Торговці апельсинами, фініками, оливками, яблуками та вуличними предметами розкоші всіх видів користувалися повною часткою громадської прихильності; і (доказ тонкого травного апарату наших солдатів) їхня щедра насолода цими делікатесами не супроводжувалася фізичними стражданнями. Спраглий рядовий, годину прожовуючи кінчики патронів «Міні» на гарячому камені на березі моря, відправлявся в тил і купував чотири-п'ять апельсинів за копійки. Він з’їв їх усіх, потім поласував яблуком чи двома, і, закінчивши обов’язки, кинувся через гавань або чкурнув до Валетти. Прохолодне кафе, що сяяло на вулиці потьмянілою позолотою й дзеркалами, яскравішими за всі крани всіх наших сільських корчм разом узятих, запросило його увійти, і було надано певну кількість алкоголю за невеликою ціною в один пенні, цілком достатньо, щоб заохотити його витратити на два пенні більше на ті самі речі, аж поки він не стане нечутливим до будь-яких підмісячних турбот і доведений до стану, який напевно привернув до нього увагу охоронця та викликав шалений головний біль. «Я можу тут жити як герцог — я можу викурити свою сигару і випити свій келих вина, і що герцог може зробити більше?» Але сигара, зроблена дуже брудними виробниками, яких можна було побачити, сидячи на вулицях, складаючи їх із листя рослин і слини, була злодійською; і вино довго витримало після того, як покинуло Сицилію. Щодо коньяку та спиртних напоїв, то вони були просто огидні, але чоловіків незабаром «задушили», коли вони зрозуміли, що за вживання ними слідує покарання, гірше, ніж у чорній дірі чи бараці. Бісквітні фабрики випікали 30 0001b. печива на день. Рахунки, вивішені на кожній вулиці для «сторін, які бажають приєднатися до департаменту комісаріату, згідно з наказами генерального комісара Філдера, збираються продовжити військо на схід, як тимчасові клерки, помічники комірників, перекладачі», щоб «вільно звертатися до помічника генерал-комісара Стрікленда»;»мали таке важливе доповнення: «тих, хто знає англійську, італійську, новогрецьку та турецьку мови». мовами або Лінгва-Франка Сходу буде віддано перевагу». Були затребувані войовничі механіки, зброярі> ковалі, колісники, візники та упряжники.