Прибуття «Гімалаїв» до півночі того ж дня, після семи днів і трьох годин подорожі від Плімута, з понад 1500 чоловік на борту, стало гарним доказом наших транспортних ресурсів. Звичайним військовим кораблям знадобилося б щонайменше шість тижнів, і, звичайно, це коштувало б уряду відповідну суму на їх утримання, поки вони витрачали дорогоцінні моменти, борючись із зустрічним вітром. Єдина незручність, пов’язана з цією великою швидкістю, полягає в тому, що багато людських створінь із звичайними для цього виду апетитами швидко збираються в одному місці, і навряд чи можна придбати запаси, щоб задовольнити попит. Збільшення поголів'я м'ясних тварин на Мальті мало не спричинило наслідки голоду; на острові та в його залежних районах залишилося лише чотириста голів великої рогатої худоби, а з населенням у 120 000 — з бригадою гвардійців та 11 полками в гарнізоні та трьома фрегатами, які потрібно було годувати, можна легко уявити, що Комісаріат обклався суворими податками, щоб забезпечити цей приплив.
«Сімум» разом із шотландською стрілецькою гвардією за шістнадцять днів від Портсмута досяг Мальти 18 березня. Війська були висаджені наступного дня в чудовому порядку. Купа низьких будівель, що тяглися вздовж краю Карантинної гавані, з великою кількістю вікон, закритих терас, площ і великих арочних кімнат, незабаром була повністю заповнена. Чоловіки, незважаючи на місцеві розлади, викликані після їхнього прибуття «свободою», розпиваючи кисле вино та вогняний бренді, мали міцне здоров’я, хоча середня хвороба була значно збільшена результатами необачного використання часу, наданого їм у Лондоні, щоб попрощатися зі своїми друзями.