Blu42 Media

Комітет пильності в Сан-Франциско, боротьба зі злочинністю та суд Лінча

сторінка 393/407

У шахтах було багато хвороб і багато смертей. Найсмертельнішою хворобою була діарея, яка викликалася головним чином працею у воді та занадто частим вживанням гарячих спиртних напоїв. Я надавав полегшення деяким хворим і наставляв інших, які йшли правильним шляхом, стати ними; Гонорари лікарів-шарлатанів були величезні, і вони ні в якому разі не підходили до хворої людини, у якої немає грошей. Стався один кумедний випадок, який мене дуже порадував. Чоловік зі штату Айова сильно страждав від зубного болю. Один із АВТОБІОГРАФІЇ, 435 ™ звернувся, щоб вирвати зуб, що він зробив нерозумно й боляче. Потім він каже чоловікові: «*l «Твої зуби потрібно почистити; Завдяки цьому можна запобігти зубному болю". l "Ну, давай". m Тож чоловік сів, а лікар узявся до роботи, вишкрібаючи та підпиляючи зуби, які ніколи раніше не застосовувалися під час операції.

Після того, як він закінчив і обидва випили кусачок віскі: «Ну, лікарю, що вам заплатити?» «Я візьму з вас вісімдесят доларів». «Що це таке, незнайомцю?» «Вісімдесят доларів — моя ціна за те, що я вийняла зуб і почистила рот. Шахтар кілька секунд дивився на нього, а потім, ступивши на брилу, зняв свою рушницю, поставив наконечник і взводив її, і з диким виглядом і західною клятвою наказав хлопцеві вийти з намету, і крихким голосом поклявся, що якщо він не буде поза досяжністю своєї рушниці через п’ять хвилин, він застрелить його. Лікар зібрав свій шкіряний бантик, стрепенувся і незабаром закінчив. пагорб.

До цього часу зайшли двоє товаришів шахтаря, яким він розповів цю історію. Він був добродушним, розумним хлопцем і сказав, що якби плата становила десять чи п’ятнадцять доларів, він би заплатив охоче, оскільки вся операція зайняла лише півтори години. Я думав, що лікар (?) був обслужений як слід. Під час моєї подорожі шахтарським регіоном мене дуже зацікавила геологічна формація країни, графічний опис якої склав би книгу. Я повернувся до Сан-Франциско і домовився про повернення додому. Я залишив свою справу з двома приємними молодими людьми, принаймні, як я думав, бо я, звичайно, мав право так думати.