Ми могли легко виділити кілька підзорних труб, спрямованих на нас, від людей, яких ми мали б бути пасажирами. Наш капітан піднявся на лафет і в трубу віддав наказ: «Приберіть мідельну гармату! Стойте біля своїх гармат на поясі!» Сонце вже сіло, і скоро стемніє, корабель ще не скоротив вітрило. Потім наш капітан знову привітав його: «Якщо ви хочете уникнути кровопролиття, сер, відведіть грот і негайно підніміться на борт». Коли, на наше ■ велике полегшення, він відірвався від головного двору й приготувався спустити човна. Потім наш капітан голосно наказав: 'k Захистіть своїх арунів! Покличте всіх, геть човни, сер/" Ми влучили в один човен, який міг попливти, усі інші були знищені пострілом фрегата.
Як тільки ми побачили, як човен відштовхнувся* від корабля, був обраний призовий екіпаж, і наш старший лейтенант став призером. Він був гарною людиною і належав до Нью-Бедфорда (я забув його ім’я). Щойно його човен натрапив на наш бік, наш човен відштовхнувся з стільки людей, скільки міг нести, і кожен із пістолетом. Капітан піднявся на борт, і його поспішили в каюту. Екіпажу було наказано вийти з човна та негайно відправлено вниз. П'ятнадцять чоловік були відправлені на борт нагороди, щоб допомогти у забезпеченні командування, а також отримати трохи прісної води та запасу провіанту. Оскільки погода була гарною, ми пролежали біля неї до світанку наступного ранку, коли все впорядкували, і вирушили до Нью-Йорка.
Нагородою став лондонський «Альбіон», сімсот тонн, капітан Едвард Шилдс із Ріо-Жанейро з вантажем кави та цукру, який прямував до Лондона. Але, каже оповідач, сцену наступного ранку неможливо описати. Коли цей бідолаха дізнався, як його обдурили, він почав марити, як божевільний. Рвав жменю волосся, кажучи, що він розорений, бо все, що він мав на світі, було в цьому вантажі. Наш капітан запевнив його, що йому слід повернути його приватну пригоду, що дещо пом’якшило його страждання. «Але, — каже наш капітан, — якщо нас захоплять, а ваш корабель відновлять, що ви зі мною робитимете?» Він підскочив і, напівпосміхаючись, сказав: «Край моє життя, я не бажаю кращої долі, ніж я міг би заробити з тобою, показавши тебе в Англії як живого янкі». Четвертого липня ми прибули на шхуні до Нью-Йорка, і добре впоралися з цим, продали мій призовий квиток за шістдесят доларів і відправили для служби штатів". Це історія моряка, з невеликими змінами в мові, і не згадуючи звичайний інтерладіно- моряцької пряжі.