Мої черевики, просочені брудом, були майже марними. Мені було важко ладнати. Але незмінний талісман і гасло «Вперед», які підбадьорювали мене в багатьох наступних труднощах, дали мені новий поштовх. Я вважав за потрібне сісти й відпочити досить часто, і, хоча я був голодний і спраглий, ця радісна обіцянка, що міститься в Божому слові, не бійся, бо Я з тобою, надихнула мене силою та відвагою; і о восьмій годині вечора дісталися до халупи під назвою «Орегон Хаус». Це було повне над течучим; але незважаючи на це, lam with you, дзвеніло в моїх вухах. Я звернувся до хазяїна, який дуже люб’язно дав мені маленьку ліжечко без постелі та постелі, на яку я поклав своє втомлене тіло і, трохи відпочивши, дістав трохи їжі і знову ліг, але не спати.
Бо над головою стояли натовпи напівп'яних хлопців, які здіймали такий огидний рев, що спати було неможливо. Моє ліжко було в двох футах від хворого чоловіка, який був збитий гарячкою. Опівночі він почав стогнати у найболючіший спосіб. Я говорив з ним заспокійливим тоном; очевидно, він відчував сильний біль і боявся, що помре. Я встав і запитав, чи можу я якось допомогти йому, він відповів, що ні. Тоді я почав його підбадьорювати; пропонуючи свою допомогу в будь-якій формі, і сказав йому, щоб він не думав про смерть у цій жалюгідній дірі. Я дав йому ковток бренді, який незабаром полегшив його біль, і вранці йому стало набагато краще.
Пізніше я бачив його в Сан-Франциско. Тоді він був чудовим хлопцем, досить великим, щоб з’їсти частину вола. І, відволікаючись на хвилинку від своєї розповіді, я хотів би зауважити, що я твердо вірю, що багато хто вмирає раніше свого часу. Я не хочу вступати в суперечку з цього приводу; бо, можливо, читач зупиниться тут і запитає, як хтось може померти раніше призначеного часу. Зараз я також не згадую про самогубства, я хочу лише висловити свою позицію, а потім залишити цю тему, навівши один чи два приклади, які я бачив. У ході моєї розповіді я матиму нагоду згадати декілька випадків, на які можна покластися як на факти.