Blu42 Media

Шулери, драматичні розв'язки та візит Генрі Клея до Уілмінгтона

сторінка 347/407

Я продам тобі купюру за сто доларів готівкою, і маю отримати гроші за три дні. Я дав йому сто доларів і взяв купюру. Я ніколи не бачив жодної частини Мен і подумав, що мені б хотілося подорожувати на схід; тож я почав свою подорож і прибув до Скоугеґана чотири дні тому; знайшов людину, яка заборгувала записку. Він був негідником на вигляд шибениці, і спочатку збирався вдарити мене, і спитав, що я мав на увазі, коли приніс йому підроблену записку. Я сказав йому: «Що ти маєш на увазі під фальшивою запискою?» Я купив його в того чоловіка/ вказуючи на ім’я. На той час мене оточило з дюжина справжніх хлопців, які виглядали як волоцюги; чоловік поклявся, що заплатив купюру, і сказав, що може її пред’явити; а наступного ранку приніс купюру, яка, як він заприсягся, була справжньою, яку він заплатив; досі клянусь, що моя підроблена.

Побачивши, як йдуть справи, я вийшов на сцену додому, щоб розповісти про справу людині, у якої я її купив. Я прибув до Августи ввечері, маючи намір виїхати наступного ранку; але щойно я сів за сніданок, як увійшов шериф і заарештував мене за звинуваченням у підробці документів, і я зараз повертаюся до Скоугігана". На цей час ми прибули до Вотервіля; автобус під’їхав до таверни, щоб пасажири обідали. Шериф узяв на себе опіку над своєю людиною. Я пішов за ними до вітальні та зауважив шерифу: "Я бачу, у вас є в’язень”. там, сер. Ми сиділи разом у вагоні, і він розповів мені обставини свого затримання; Я думаю, що в цьому є якась таємниця.» «Так, сер; у всякому разі, це важкий випадок для нашого друга." Вечеря була готова, але в'язень не їв.

Я попросив його поїсти, оскільки він не снідав, а до Скоугегана ми повинні були прибути вже пізно ввечері. Він все одно відмовлявся, кажучи, що його страждання настільки велике, що він не відчуває бажання їсти. Далеко від дому, серед незнайомців, заарештований за підробку та без засобів захисту. Я поспішно пообідав і повернувся до нього. «Тепер, — сказав я, — якщо твої слова правдиві, я буду твоїм другом і залишатимуся з тобою, доки ми не побачимо результат. Якщо тобі бракує грошей, я дам тобі достатньо, щоб оплатити твої витрати; тож тепер насолоджуйся; ти можеш покладатися на мене як на свого друга». Почувши це, він, здавалося, був дуже вражений, взяв мене за руку й люб’язно подякував.