"Чому, капітане, що ви маєте на увазі, сер?" «Я маю на увазі те, що говорю». Потім він розвернувся і пішов на корму. Раніше стюард сказав мені, що капітан заборонив йому давати їм що-небудь, крім солоної яловичини та хліба; також наказав прибрати патоку там, де вони не могли її дістати. Зазвичай вони їли самі; іноді подружжя обідало з ними, але дуже рідко, хоча вони були в дружніх стосунках. Незважаючи на це, його звинуватили капітан у тому, що він зайшов у кімнату міс Терстон під час його вахти вночі. Капітану подали їжу в іншу годину. Я запитав стюарда, як це сталося, що вони були змушені жити на солоній яловичині, коли їх так щедро постачали їхні друзі перед плаванням.
Відповідь стюарда була такою: «На початку подорожі капітан запропонував, що було б краще, щоб усі були одним загальним запасом, поки він триватиме, а потім він постачатиме стіл зі своїх; тому всі кури були використані, а його залишилися в курнику. А тепер їм не дозволяли нічого, крім того, що я сказав раніше. Я часто помічав, що після того, як пасажири обідають, вечеря капітана, який складався з курки та смачного пудингу, відправляли в каюту. Обидва товариші пообідали за столом з пасажирами.
G d, третій помічник капітана, після того, як о восьмій годині було викликано вахту, оскільки його вахта була внизу, сів у кормовий човен під брезентом, щоб спати там, а не йти вниз, оскільки було дуже тепло. Незабаром після того, як він сів у човен, В. і місіс Грейвс, двоє найстарших місіонерів, у супроводі міс Терстон, сіли на поручні, дуже близько до місця, де був В. Г. д. і де він чітко чув усе, що вони говорили. Місіс Грейвс почала розмову так*: «Тепер, коли у нас є гарна нагода поговорити наодинці, Філомела, я хочу відкрити вам своє серце. Ми з великим болем спостерігали за знайомствами та свободами, які капітан часто бере з вами.
Ми не звинувачуємо вас, моя люба, в тому, що ви заохочуєте ці непристойності, але ми не вважаємо, що ви досить оперативні у відсічі їм. Дозвольте мені ще раз повторити, моя дорога сестро, ми не приписуємо цю свободу будь-якій відвертості з вашого боку, але ми приписуємо це вашому браку досвіду; і оскільки ти, якщо твоє життя буде збережено, незабаром станеш дружиною чудового служителя Христа, вимога, щоб ти була обережною у своєму житті та розмові, тепер є обов’язком тебе." Філомела кілька хвилин чутно плакала. Тепер вона перестала плакати і почала свій захист, який полягав у тому, що після її одужання від морської хвороби капітан по-батьківськи візьме її під руку й піде. з нею, поки вона не втомилася.