Ми залишилися тут три тижні, а потім відпливли до Малаги. Не встигли ми відпустити наш якір на дорогах Малаги, як побачили, що наближається американський фрегат, який прямував. Він прибув до місця прикріплення близько 4 години ранку. Опівдні розпочався штормовий вітер із південно-східного боку, який посилився настільки швидко, що ми визнали за необхідне опустити наші найвищі ярди, встановити найвищі щогли та опустити носовий і основний ярди до поруччя. Буря посилювалася, капітан Даунс подав сигнал пілоту, щоб той доставив нас у кріт * Марсель зараз, 1856 рік, зовсім інше місце, ніж у 1816 році. Тоді ліворуч від вежі не було гавані; усю цю частину було додано з багатьма іншими покращеннями. оскільки там, де ми лежали, була небезпека затонути на наших якорях; море чистим ходом спереду та ззаду палуби.
Фрегат не міг надати нам ніякої допомоги, і, оскільки жоден пілот не зійшов, ми, відповідно, підготувалися до того, щоб висмикнути троси, і зробити спробу увійти в кріт. Наші якорі та троси були підвішені, запасний якір і трос були напоготові, коли ми побачили свій шанс, дозволили впасти й накрили щит, ближнє рифове головне вітрило, водночас посунули ланцюги й підняли штурвал. Вона не розрахувалася, як очікувалося, і не змогла просунутися достатньо швидко, щоб обійти голову крота, а занесла на скелі. Ми вчасно відпустили запасний якір, і, на щастя, він міцно тримався, наша корма лише торкнулася землі. Тепер ми висіли в небезпечному становищі; якби наша тросова частина чи наш якір повернулися додому, ми неминуче мали б розвернутися на скелях, і це було б кінцем Онтаріо.
Поки ми лежали в цьому критичному положенні, від фрегата приплив добре укомплектований човен з великим тросом і якорем. Вони прикріпили один кінець троса до крота, а другий кінець підняли на борт, який ми взяли на кабестан і натягнули його. На допомогу нам також прийшов великий добре укомплектований човен від капітана порту. Іспанці зібралися вздовж узбережжя, щоб побачити, як ми розбиваємося на скелі, і, безсумнівно, були дуже здивовані, побачивши, що ми докладаємо будь-яких зусиль, щоб вибратися з нашого небезпечного становища. Бо якби вони були на нашому місці, не було б нічого іншого, як молитися до якогось святого про допомогу та давати великі обіцянки Церкві.