«Але, — продовжував він, — незважаючи на те, що мені шкода, що ви залишаєте двір, ви маєте мій дозвіл поїхати до Салема й подивитися, що ви можете зробити з секретарем». Оскільки тоді ще не було залізниці, дорога до Салема і назад займала майже цілий день. Я негайно рушив і знайшов містера Крауніншилда вдома. Розповів йому своє доручення та причину, з якої я звернувся до нього. Після кількох запитань він дав мені відпустку, водночас побажавши приємної подорожі. Повернувшись до Бостона, я повідомив капітана торговельного судна, що зі мною все гаразд і наступного дня я буду на борту, готовий до служби.
Моїм наступним завданням було познайомити коммодора Халла про відпустку та подорож до Індії, і коли я вперше назвав це йому, він був дуже здивований, що я спочатку не звернувся до нього. Звичайно, я знав, що краще цього робити. Він, здавалося, пошкодував, що я залишив двір. Я сказав йому, що це надто малорухливе життя для мене, і віддав перевагу подорожі до Індії, а не. флотський двір. Наступного ранку я піднявся на борт свого нового корабля і доповів старшому помічнику капітана, готовий вибрати пиломатеріали та інші запаси, необхідні для теслярського відділу для tli3 плавання. Капітан наказав мені піти на верф і отримати те, що я хотів.
Відповідно, з цими необмеженими замовленнями, і не знаючи, що може статися, я вибрав шість великих білих дубових дощок завтовшки три дюйми, також кілька коротких шматочків різної товщини, шість тридюймових палубних дощок і чотири дуже широкі дводюймові соснові дошки, з деякими сосновими та дубовими дошками — окрім кількох маленьких шматочків дуба, які я кинув у візок. Я взяв чотири пучки дуба (200 фунтів), великий смоляний горщик, бочку смоли та одну бочку дьогтю, а також велику кількість болтів, різноманітних шипів, цвяхів, шнеків і хорошого жорна; коли все це було скинуто вздовж борту корабля, помічник клявся, що я або божевільний, або мав ідею, що я обладную лінійний корабель.
Про те, щоб узяти всі ці речі на борт, не могло бути й мови, але після тривалих розмов їх взяли на борт і дуже щільно поклали з обох боків довгого човна; і мушу сказати, що коли я побачив, яку купу він утворив уздовж, я почав думати, що перенапружив справу. Але неважливо, це все зараз на борту — воно може з’явитися платно, а може й ні. Наш корабель прямував до Бомбея, а можливо, до Калькутти. Було п’ятеро пасажирів-місіонерів, які прямували до Бомбею: містер і місіс Ніколс, містер і місіс Грейвс і молода дівчина (міс Філомела Терстон), яка мала стати дружиною Бев.