Blu42 Media

Служба на канонерському човні в часи війни 1812 року та бунт

сторінка 66/407

І мушу сказати, що з точки зору мови та висловлювання було небагато служителів тоді чи навіть сьогодні, які могли б його перевершити. Але він помер, і його посадили в п'яницю. Одного ранку на причальній палубі, біля головного люка, знайшли мертвого чоловіка. Бідолаха помер уночі, ймовірно, від опромінення, оскільки в нього не було ні ліжка, ні одягу. Виявилося, що не було нікого, на кого б покладався обов’язок належного догляду за трупом, тож він пролежав там цілий день, замерзлий. Я їв мало, тому що мій шлунок ненавидів усе, що я бачив у формі їжі. Оскільки погода продовжувала бути дуже штормовою, нас залишили на борту, і мені довелося стежити за своєю сумкою з одягом, наскільки я міг.

Ми провели в такому жалюгідному стані близько тижня, коли погода стала ясною, і всіх, хто міг, відправили на берег, щоб зайнятися на борту кількох суден ескадри. Коммодорський прапор підняли на борту брига «Світлячок» вагою чотириста сімдесят тонн. Це було гарне судно, побудоване для капера; але вона потребувала значного перероблення, щоб підлаштувати її під призначене для неї озброєння, яке складалося з чотирнадцяти гармат на поясі та двох довгих вісімнадцяти рушниць на опорах посередині. лейтенант Едв. Барнуел, мій друг, про якого я вже говорив, був 1-м лейтенантом, і через нього я отримав наказ до неї як старший помічник теслі. Ком. Портер доручив установку цього брига містеру.

Барнвелл. Я керував кількома роботами, і незабаром я зрозумів, що ця брехня викликала у мене велику довіру, і часто віддавав накази мені замість майстра. Одного ранку я пройшов повз вартового біля трапу, коли йшов на берег з «Алерту», ​​поруч стояв офіцер, щоб видати людей. Коли я вийшов на пристань, мені спало на думку, що я забув список лонжеронів, складений минулого вечора. Я негайно повернувся на борт і, пройшовши повз вартового, сказав йому, що забув папір і повинен знову знепритомніти за півхвилини, і приблизно за цей час знову опинився біля трапу, і коли я знепритомнів, він, швидше за Хаша, приставив свій багнет до моїх грудей і наказав мені зупинитися, погрожуючи, що якщо я поворухнуся хоч на дюйм, він встромить його в моє тіло.