Після того, як школа почалася, господар підняв кришку, щоб дістати свій ротанг, і, щойно побачивши пацюка, він подивився на мене; і мене негайно викликали і наказали його прибрати. Я не міг утриматися від сміху, запевняючи його, що нічого про це не знаю. Він розлютився; взяв мене за комір, підтягнув до столу і знову наказав мені вийняти щура; він був у бурхливій пристрасті. Проте я взяв щипці з каміна й підняв щура за хвіст, що викликало сміх у хлопців; викинув його з вікна й уже йшов до свого місця, коли він знову схопив мене за шию та почав бити мене ротангом.
Я відчував, що мене несправедливо пошмагали, і не терпів би цього. Тож я стиснув його й заспівав «убивство» на весь голос. Зараз уся школа заворушилася, я міцно схопив його за ноги; він не зміг вдарити мене знову, тож ми дряпалися разом кілька хвилин, коли я відпустив руку. Він був настільки виснажений, що ледве дихав. Хлопець°, за злочин якого я отримав покарання, не мав достатньої великодушності, щоб піднятися і визнати цей вчинок; але спокійно дивився і бачив, як я отримав його покарання. •Після смерті та протягом багатьох років займав відповідальну посаду під керівництвом уряду Сент-Афе. Під час закриття школи, коли я виходив зі свого місця, Буллард наказав мені зупинитися, а потім заборонив мені знову заходити до шкільної кімнати.
Я лише відповів, що йому не варто про це турбуватися, бо я ніколи не збирався приїжджати знову, і я не хотів мати з ним більше нічого спільного, додавши: ви шмагали мене за вчинок іншого, який був надто боягузливим, щоб визнати це, і я думаю, що можу вказати на нього. Але пам’ятайте, сер, що ця справа залишається між вами і мною, щоб її врегулювати іншим разом. Коли я проходив по центральному проходу шкільної кімнати, мене зустрів розпорядник, сказавши: «Я хочу, щоб ви залишилися на кілька хвилин після закінчення школи», і попросив мене підійти до його столу. Відповідно, після того, як усі вийшли, він дуже ласкаво висловив жаль з приводу того, що сталося.