«Війська, побачивши кілька кораблів, що підпливають до міста, щоб прийняти рабів і забрати наші якорі з околиць Мола, подумали, що вони збираються продовжити атаку або зробити «щось неналежне»; і вони кинулися в моль руками. Деякі з них, коли наші човни відштовхнулися з рабами, були настільки жорстокими, що зробили кілька мушкетних пострілів, які, на щастя, пройшли над човнами. Коли я прибув на борт, я повідомив про цю поведінку його світлості, який наказав мою вимагати відшкодування від Дея. Наступного дня, після того як усіх рабів посадили на борт обох транспортів і поставили на якір біля «Королеви Шарлотти», усі вони вийшли на палубу, на ванти й на двори, вигукуючи й кричачи тими самими словами, що й раніше; і підбадьорювали та аплодували кожному кораблю, так що це був найрадісніший шум з обох боків.
Потім лорд Ексмут наказав їх підрахувати. Ми взяли список сицилійців, - 6 португальців, голландців, - 1 63 особи еклі нації, а всього їх було тисяча вісімдесят три. Тоді його світлість наказав посадити їх на кілька кораблів, щоб доставити їх до відповідних країн, що було зроблено згідно з наступним у таблиці: неаполітанці, - 161 греків, "Осі було наказано викликати та прийняти таких рабів, які могли бути в Боні; і Бунт попрямував до Орану для того ж. мета.
Пізніше повстанці привезли п'ятьох іспанців з Орана до Гібралтару; і п'ятдесят рабів було відправлено з Орану до Алжиру до прибуття повстанців, щоб через посередництво британського консула розвезти їх до своїх домівок. Отже, усіх рабів було тисяча сотень тридцять вісім, окрім рабів Костянтина та Бони, яких було сімдесят три; роблячи загалом тисячу двісті одинадцять рабів. Окрім них, лорд Ексмут під час свого першого візиту до Алжиру, Тунісу та Тріполі звільнив тисячу сімсот дев’яносто два раби; загальна кількість тридцяти сотень трьох безпорадних жертв, відновлених від рабства на свободу. «Це була кількість рабів, про яких ми знаємо; і якщо з часом ми або наш консул дізнаємось, що будь-який інший раб затриманий у будь-якій частині королівства Алжир, Дей зобов’язаний видати його та видати британському консулу.
«Субота, 31. Вранці неаполітанський раб прийшов на борт Queen Charlotte і розповів мені, що його син, маленький восьмилітній хлопчик, був затриманий жінкою в місті Алжирі, і що вона зробила його магометанином. Я безпосередньо повідомив про це його світлості, який також отримав повідомлення, що Дей все ще затримав у ланцюгах двох іспанців: один з яких був Віце-консул в Орані, на ім’я Дон Хекіра, а інший – торговець, на ім’я Дон Себастіна Падроне: — обидва були несправедливо заарештовані, закуті в ланцюги та приречені на важку роботу з часів революції в Орані, у 1813 році, проти колишнього Дея Алжиру. Тоді його світлість наказав капітану.