Усе це я робив, бо не міг утриматися; мені дали мушкет, і капрал поставив мене в стрій, і я урочисто присягаю, що це був перший раз у моєму житті, коли я одягнув солдатське вбрання або тримав мушкет як солдат. "Mvself і дев'ятнадцять інших були посаджені на борт фрегата "Президент". Він прямував у круїз навколо мису Горн, але на сроїн" - ви знаєте, ми вдарилися об штангу і пошкодили наш кіль, що дуже заважало нашому плаванню. Ми впали разом з англійським флотом, Помоном, Ендіміоном і Маджестіком, і після важкої боротьби нас схопили та відвезли на Бермуди. Нас обміняли, і ми приїхали до Нью-Йорка на «Джоні Адамсі».
Відтоді, як я повернувся, я був у казармі, раз написав коммодору Декатуру, але відповіді не отримав. Зараз мене відправили в цей бриг, і я не знаю, коли мене звільнять. Я подивився йому прямо в обличчя і сказав: «Кріббс, ти кажеш правду? Те, що ти мені сказав, абсолютно правда?» — Так, сер, під моєю присягою, — а потім урочисто підтвердив те, що він мені сказав. — А тепер, сер, я хочу, щоб ви для мене зробили, і я вважаю це великою послугою, так це викласти мою справу якомусь адвокату в Нью-Йорку, перш ніж ми вирушимо в цей круїз. Я відповів, що дам йому форму листа до п.
Еммет, мабуть, один із найкращих юристів у Нью-Йорку, і волів би, щоб текст був написаний його власною рукою. Я дав йому в користування свої письмові матеріали, а також допоміг йому доставити листа до міста, який відправився ранковим човном, і того самого вечора, після того як його звільнили з посади, я покликав його до себе в кімнату й запитав, чи може він якимось чином пояснити цей дивний випадок. Він сказав, що міг пояснити це лише таким чином: «Наступного дня після того, як я отримав зарплату, я пішов до пансіону (здається, на вулиці Y\rater), який утримував чоловік на ім’я Суїні, і коли ми сиділи в барі, увійшов гарний чоловік і запитав, чи хоче хтось вступити на службу в Сполучених Штатах, як моряк, морський піхотинець або сухопутний; і я жартома запитав, яка там зарплата.
Він сказав, що моряки отримують дванадцять доларів на місяць і винагороду в двадцять доларів; звичайних моряків і сухопутників щось менше. «А скільки отримують морські піхотинці?» — сказав я. — Вісім доларів і їхній одяг. Цей хлопець пішов, а після того, як він пішов, Свіні, господар, зауважив: «Цей хлопець — сутенер; його справа — ходити й полювати на дезертирів, за що він отримує велику винагороду». Тепер Суїні знав, що я йду додому, і я також знав; і чи це не був надуманий план зловити мене, я не можу сказати. Мені казали, що він не найчесніша людина у світі, про що могли свідчити багато моряків.