Про їх убитих і поранених я мав декілька повідомлень; одні казали, що їх було приблизно вісім тисяч, інші шість тисяч, деякі п’ять тисяч, а деякі чотири тисячі. Однак я впевнений, що їхні втрати мали бути дуже великими, тому що вони сказали, що якби Дей не наказав відкрити ворота міста під час бою, щоб дозволити решті мешканців утекти (хоча значна частина з них покинула місто за десять днів до прибуття флоту), було б убито набагато більше; тим не менш багато загинуло від вибухів наших снарядів і від ракет у місті, а також під час їхнього виїзду з міста, чиї тіла потім були знайдені.
За магометанами, які ховають своїх померлих, іде велика кількість чоловіків і жінок, які плачуть і виють, а також велика кількість чоловіків, які постійно поспішають вперед, щоб нести труну, впевнено впевнені, що кожна особа, підтримуючи вагу трун протягом кількох хвилин, візьме на себе частину гріхів померлих, і що велика кількість людей, які несуть ковчег, зменшить гріхи покійного, щоб він міг піти. до неба чистим, або без будь-якої тяжкої образи на своїх плечах. Усі ці звичаї, поки ми були в Алжирі, були заборонені Деєм, і він наказав ховати померлих приватно, без жодного шуму та без будь-яких церемоній.
Це доводить, що Дей хотів не дати нам знати кількість загиблих. Але з багатьох повідомлень я дізнався, що там було три великі будинки, повні трупів, і що люди були найняті, щоб ховати їх щовечора протягом тижня нашого перебування там. «Вони поховали їх у землі, відокремленій від іншого кладовища, тому що згідно з доктриною Магомета, вони вважають кожного, хто вбитий у битві, мучеником, і оскільки напад стався на четверте з їхніх свят Емадан, перед яким вони пройшли тридцять днів посту, вони були повністю переконані, що всі полеглі були найчистішими мучениками.
Спершу вони думали, що наші ракети — це свого роду сигнальні ракети; але коли деякі з них увірвалися серед військ і вбили велику кількість, тоді вони змінили свою думку, особливо коли кілька ракет впали на борт їхнього флоту та деякі будинки. Вони хотіли загасити вогонь водою, але виявили, що чим більше у них було води, тим палкішим ставало полум'я. Матеріали композиції, за їхніми словами, прилипали до деревини і проникали всередину, як масло, ефект від чого наповнював їх жахом. «Кількість пороху та дробу, витрачених на цю приголомшливу дію, справді настільки дивовижна, що я подумав, що наступна деталь варта вставити.