Бо ані лікар, ані медсестра не дозволяли йому їсти, окрім невеликої кількості неміцного чаю та дуже маленького шматочка тосту двічі на день. Моїм першим привітанням було: «Привіт, Вільяме! Що ти тут робиш? М. Він закотив очі, наче вмираюче теля, похитав головою: «01 Я дуже слабкий». < «Що трапилося?» "0! IdontknowP " Ви їли що-небудь сьогодні? "" О! ні сер; — каже його дружина, — лікар не дозволяє йому нічого їсти. — Ну, дивіться, — сказав я його дружині, — ви морите його голодом. Негайно надішліть і візьміть два фунти м’якої корейки, добре обсмажте її і давайте йому по шматочках, а коли це закінчиться, візьміть ще, і я застрахую вас, що він житиме й скоро одужає.» Вона так і зробила, і за кілька днів я подзвонив знову; він устав, одягнувся, ходив по кімнаті дуже весело, а через кілька днів брехня була його справою.
Зараз йому 1856 рік, він міцний і здоровий і, ймовірно, проживе багато років. Щоб продовжити свою подорож, я двічі був у Панамі в 1820 році, і там була помітна різниця в населенні між тим роком і 1850 роком. Тоді там було лише кілька іспанських громадян і близько тисячі солдатів, і під час сієсти вдень усе було тихо, як у могилі, але тепер це місце було однією безперервною сценою бійки, суперечок, п’яних криків і всілякої плутанини. Ночі та неділі не полегшували. Правила поліції були абсолютно неефективними, влада не наважувалась ув’язнити американця, нехай злочин буде таким, яким він є. І тут можна побачити зразок майбутнього населення Сан-Франциско та шахтарських районів.
Було багато випадків перешийкової лихоманки, багато з яких закінчувалися смертю. Сама думка померти в цьому місці була гіршою за саму смерть. Оскільки всі ми мали наскрізні квитки, компанія надала нам проїзд до Сан-Франциско на пароплаві «Юнікорн», капітан Портер. Приблизно три місяці тому вона відпливла з Нью-Йорка з пасажирами до Каліфорнії, зупиняючись у Панамі за провізією та вугіллям. Серед наших супутників по каюті було кілька західних хлопців, які грали в азартні ігри вдень і вночі. У першу суботу після від’їзду з Панами вони першими після сніданку діставали свої карти й починали грати. Я пішов до капітана і запитав його, чи дозволяє він грати в азартні ігри в своїй каюті в суботу.