Тепер він відчував себе в безпеці, оскільки острів був незаселений, і він міг сховатися в сотні печер, де жодна смертна людина не могла б його знайти, і якщо джерело витримає, він зможе прожити там багато років. Але він був упевнений, що Божественне Провидіння відкриє шлях для його втечі у свій час і у свій власний спосіб. «Коли я побачив, що ваш корабель став на якір, а човен плив сюди, я відчув, що моїй біді скінчилося». На цей час ми підійшли до фрегата. Ми відвели чоловіка до старшого лейтенанта, розповіли, як ми його знайшли, і залишили його розповісти свою історію. Його спустили вниз, поголили, вимили й одягли, а коли він знову з’явився на палубі, я одразу впізнав у ньому давнього знайомого з Гібралтару.
Його звали Джон Лерд, шотландець за походженням, він був купцем у Гібралтарі, торгуючи в основному залізними виробами, і саме з його магазину кораблі Сполучених Штатів постачалися товарами цього відділу. Він не зазнав успіху в Гібралтарі, і взяв шлях до Вальпараїсо, щоб спробувати щастя в Чилі. Прибувши туди, він знайшов підходящого чилійського капера, який надавав великі спонуки для авантюристів «заробити багато грошей за дуже короткий час». Однак його історія була продовженням його пригод. Оскільки він був добре освічений, його призначили стюардом кошаря фрегата; сумлінно виконував свій обов’язок, показав себе джентльменом і залишався на борту корабля, доки їй не заплатили в Бостоні.
Одного разу, коли мічмани йшли вулицею в Панамі, коли вони проходили повз аптеку, до них звернувся англійською молодий чоловік, який, здається, був власником магазину. Вони зайшли, і оскільки там не було нікого, крім нього самого, він сказав їм, що він полонений і був забраний на чилійському військовому кораблі іспанським фрегатом, і що старий іспанець, який володів закладом, найняв його послуги від уряду, а також відповідає за його збереження. Він був чудовим молодим чоловіком, мабуть, на вигляд, і він негайно залучив симпатії мічманів на свою користь, і вони відразу ж придумали план його втечі, він мав прийти на берег наступного дня з додатковим костюмом мічманської форми, який він мав одягнути перед заходом сонця, і вийти з ними з воріт, як американський мічман.