Між англійцями та американцями не робилося жодної різниці, усі вважалися американцями та отримували однаковий захист. Коли їм несли ці речі, їхня радість не знала гончих собак. Треба було призначити шістьох найздоровіших із молодших, завідувати статтями і стежити, щоб нічого не пропало. Капітан Даунс «дочекався віце-короля, щоб добитися звільнення цих нещасних людей. Віце-король, очевидно, відчував, що вбивство людей Македонії стане предметом претензії з боку уряду Сполучених Штатів, і що, погодившись на вимогу капітана Даунза щодо доставки цих в’язнів, це могло б певною мірою полегшити ситуацію; тому він пообіцяв капітану.
Даунса, що він звільнить їх після нашого повернення до Кальяо, що, ймовірно, відбудеться приблизно через три місяці; тим часом їх слід перевести у більш зручну частину в'язниці, дозволити їм виходити на свіже повітря протягом дня. Ця радісна звістка оживила бідолашних хлопців, і коли їм сказали, що їх звільнять через три місяці після нашого від’їзду, вони дуже захотіли, щоб ми відпливли, незважаючи на те, що наші відвідини приносили їм таку радість. І хто, занурюючись у таємницю людської природи, може допомогти побачити повний розвиток цього вродженого бажання щастя, яке в багатьох випадках виявляється масою протиріч. Як у випадку цих бідних в'язнів; їхні очі блищали від радості при вигляді своїх благодійників, але вони бажали їм піти, щоб швидше настав час їхнього визволення.
Я вже згадував, що торговельні кораблі, як правило, мали на борту велику кількість тварин і чекали, поки їх відправить македонець. Вид заборонялося вивозити з країни, і щоб доставити його на борт кораблів, вимагалося багато вмінь і певного ризику. Спосіб, у який це було зроблено, полягає в наступному: торговець на березі, який бажає покласти гроші на борт корабля, повідомляє водяного (як правило, має два або більше човнів у своїй роботі), що він бажає покласти на борт такого корабля певну кількість доларів або чистого срібла. Човни Митниці постійно блукають з метою виготовлення сей/аерів. Ці водяники добре розуміють цих людей і, за невеликим винятком, зазвичай уникають їх.
Водник погоджується покласти гроші на «борт за обумовлену премію, його беруть на борт корабля та знайомлять з капітаном і помічником помічника, які завжди повинні бути готові прийняти гроші, щойно вони прийдуть. Водник тепер отримує звідкись три, чотири чи п’ять тисяч доларів, які він безпечно несе на корабель, де їх перераховують, і за які він бере розписку, підписану капітаном і Він відносить цю квитанцію до торговця і отримує суму і премію, яку він також безпечно несе на борт, і так далі ніхто не ризикує, крім човнярів, які часто заробляють п’ять тисяч доларів на одному кораблі.