Удень мій добрий двоюрідний брат снідав, який о сьомій годині вечора палів на столі. Ось старий гусак знову приготований і міцний, як завжди. Я приготував чудовий сніданок із гарячою картоплею, солодким маслом, чудовим хлібом і сиром, з чашкою доброї житньої кави та вершками. Я ніжно попрощався з цими добрими й щасливими людьми й мав виїхати з ІСевфейна до Бреттлборо на критих санях, і коли водій покликав мене, йому сказали, що в мене є попутник у вигляді дуже товариської молодої леді, яка вчилася в Ньюфейні й поверталася додому в Нью-Гемпшир. Ось ми й опинилися, обидва разом закутані в бізонів одяг, підстрибуючи через кам’яні стіни, пні дерев, і, незважаючи ні на що, дороги не було.
Уся відстань до Бретлборо була одним величезним морем снігу; але водій, який був добрим навігатором, безпечно доставив нас у порт близько десятої години о ніч. Однією з цілей такого детального опису візиту до Вермонту є показати те, що всі знають, що справжнє щастя не полягає в багатстві, популярності чи винагороді. Візьмемо, будь ласка, цю одну родину чи громаду, починаючи з містера Роббінса, який у 1795 році, щойно одружившись, поїхав із Вустера до свого теперішнього місця, залишивши лише сорок центів, після прибуття в цю, тодішню пустелю, і на місці, де зараз стоїть його будинок, він збудував грубу хатину для теперішнього притулку; зайняв кілька акрів лісу, який він розчистив, і за допомогою сусідів, які були розкидані навколо в радіусі 15 миль, побудував будинок і розчистив кілька акрів, готових для посадки, наступної весни, і, не вдаючись детальніше в його початок, він мав, коли я його відвідав, кілька тисяч доларів у банку Бреттлборо, триста акрів чудової землі, добре укомплектованої, і надіслав велику кількість масла, сиру та свинини щорічно до Бостона.
Його сім'я розташувалася навколо нього, і всі насолоджувалися вершиною людського щастя, працьовитості та задоволення. І якщо ми спробуємо намалювати контраст між цією щасливою спільнотою та безперервним і гарячковим хвилюванням, яке панує в наших містах, — люди, що мчать стрімголов до загибелі, заради того, щоб схопити ще один долар, тягнучись і копаючись у тривогах дня, лягаючи вночі на своїх пухових ліжках, втомлені та виснажені, не для того, щоб спати, але занадто часто, щоб боятися наближення завтра, — ми побачимо, що індустрія і ощадливість є сестрами-близнюками, які вказують на небеса, тоді як скупість і жадібність повністю гасять той благородний принцип, який дав нам Творець, як один із головних елементів нашої свободи вибору.