Blu42 Media

Сицилія: Сиракузи, Катанія, Палермо та опис острова

сторінка 119/407

Середа, 14 числа 1816 р. Лорд Ексмут прибув до Гібралтару з потужним флотом, який лорди Адміралтейства віддали під його командування, щоб або зменшити Алжир, або змусити Дея підкоритися договору, який був підготовлений; анулюючи багато статей, що містяться в першому, і вставляючи інші, які поставили б англійського консула нарівні з консулом Сполучених Штатів. Крім того, на вимогу негайного звільнення всіх в’язнів-християн, запропонувавши британському консулу «Бриг його величності, Прометей, був відправлений до Алжиру, щоб забрати сім’ю консула приватним способом до прибуття флоту».

Але капітану Дешу Вуду вдалося лише принести; awav родини консула, консула затримано за наступних обставин. «Дей, дізнавшись про експедицію з французьких газет, відчула підозру, що щось відбувається, коли туди прибув «Прометей», і, виявивши, що дружина консула та донька вийшли на борт, переодягнені в гардемаринський одяг, відкриття було зроблено через служницю-єврейку, яка була найнята нянькою для своєї дитини, вона вважала своїм обов’язком розповісти рабину, який негайно через страх перед Довівши євреїв до біди, він не дозволив консулу піти, а миттєво закував його в кайдани, до яких був прикріплений важкий ланцюг, і затримав два човни з вісімнадцятьма людьми, які належали «Прометею».

" Капітан Дешвуд був змушений плисти без них, оскільки він щохвилини чекав прибуття флоту. " 26 серпня прибув лорд Ексмут, підбіг, поставив свої кораблі на якір у гарному стилі біля батарей, на повний подив і жах турків. Човен з прапором перемир'я негайно відправили до берега з перекладачем і листом для Дея. Очікувалося, звичайно, що човен з берега зустріне їх, перш ніж вони підійдуть настільки близько, що будуть у небезпеці, що, однак, і сталося. Довга і хитра нарада з боку уряду Алжиру змусила лорда Ексмута вимагати негайного рішення, яке вони не тільки відмовилися зробити, але й кинули свої батареї на флот.

«Невдовзі дим був помічений, як його світлість віддав наказ: «Вогонь, мої добрі друзі!», і я впевнений, що ще до того, як його світлість закінчив ці слова, наш борт пролунав підбадьорливими вигуками, тричі на березі річки або через шість хвилин, і в ту ж мить інші кораблі зробили те саме. Ця перша пожежа була настільки жахливою, що, як кажуть, понад п’ятсот людей загинуло й поранено, і я вірю в це, тому що була Велика юрба людей у кожній частині, багато з яких після першого розряду, як я бачив, бігли під мурами, як собаки, ходячи на своїх ногах і руках, після того, як відбулася атака з обох боків таким жахливим чином, небо відразу затьмарилося димом, сонце повністю затьмарилося, і горизонт став похмурим.