Хоча я страждав від холоду, я не міг утриматися від сміху над раптовим переходом і контрастом життя. Минулого вечора я ледь не обсмажився, і від того часу, як я ліг спати, і доки не прокинувся, я майже замерз. Щойно розсвітався день, я почула ворушіння вниз по сходах і дуже скоро опинилася біля кратера Везувію. Я сказав Мелісі, що всю ніч мені було дуже холодно. «Так, кузене Семе, я не вірю, що ти застрелив свою машинку». Ні, я не закриваю вікна; і ось! Прямо біля моєї голови було відкрите вікно, а перед ним була лише завіса, яка, певною мірою, пояснювала температуру в моїй спальні, яка, здавалося, була на багато градусів нижче нуля.
Але ми ситно поснідали: бо в мого дядька комора була добре укомплектована добрими речами. Замість льодовика у нього був сніговий сарай, наповнений суцільно й упакований снігом, у якому він зберігав різноманітне м’ясо та рибу. Оскільки була субота, а в селі був лише один будинок зборів і дві секти, і кожна мала свого служителя по черзі в неділю, сьогодні не була наша черга, ми витрачали час на розмови про різні питання. Ближче до полудня я почав шукати ознак обіду, коли мій дядько, підозрюючи, що я не знайомий з їхніми недільними розпорядками, зауважив мені, що вечеря того дня була о шостій годині дня.
М. Однак ми добре пообідали, а ввечері — розкішна вечеря, після якої прийшли кілька двоюрідних братів і братів, і ми чудово провели час. Наступного дня я побував у їхніх родинах і був особливо вражений патріархальною простотою та щастям, які панували серед них. Мені здається, у групі було п’ятеро, і вони розташовувалися на південному схилі пагорба, і всі вони були в декількох кроках від батьківської садиби. У кожній сім'ї було двоє-троє здорових, гарненьких дітей. Дружини займалися чесанням, прядінням чи ткацтвом, а одна чи дві бабусі зручно сиділи й в’язали. Кожна сім’я мала дві чи більше корів, кілька овець, свиней і багато птиці, а також землю, достатню, щоб дозволити собі, з важкою працею та суворою економією, добре прожити та трохи срібла, щоб покласти в панчоху.
Інша двоюрідна сестра, місіс Геффілд, жила трохи далі. Містер Джі, коли він одружився, був «людиною з передніми руками», капелюшником за професією; і володів чотирма акрами землі з маленьким будинком із трьома кімнатами та капелюшною майстернею десять на вісім футів на ньому. Весь свій маєток він оцінив у шістсот доларів і вважав себе незалежним від світу. Він запросив мене наступного дня приїхати до нього пообідати; також провести вечір, на який він запросив своїх друзів і родичів. Невдовзі я виявив, що, приїхавши з Бостона та розважаючи їх розповідями про різні частини світу, я став справжнім левом серед них.