По дорозі додому Б-г часто хвалився своїм родоводом і блискучими перспективами. Зазвичай це відбувалося під час вечері. У Бомбеї я побудував будинок на квартердеку, де жили третій помічник капітана, я, боцман і вітрильник. Наш стіл стояв прямо над даховим вікном кабіни. Одного разу під час вечері G d почав свою звичайну пишнотливу нісенітницю, на що я зробив зауваження, яке йому зовсім не до смаку. Він сидів навпроти мене, і ми вечеряли квасолею — він назвав мене таким огидним іменем, щоб згадувати тут, тож я взяв свою тарілку квасолі й жбурнув йому в обличчя. Ми обоє встали й добре взялися за це, і хоча він був на тридцять фунтів важчий за мене, я повалив його за двері й узяв його знову, коли він піднявся, і «вставляв його в нього», коли капітан, який був унизу, почувши труднощі над головою, підійшов і, побачивши бійку, відірвався й вдарив Господа в око, сайіно* в ту ж мить, «воу Негідник, ти сваришся все плавання — це людина мирна, ні з ким не свариться», — натякаючи на себе.
G d не почувався задоволеним закінченням бою, і хотів, щоб він завершився в чесній грі. «Добре, — кажу я, — давай, молодець», але втрутився товариш (пан Л.), і тут справа закінчилася. Ми подолали труднощі й були хорошими друзями до кінця подорожі. 4 вересня ми взяли бостонський пілот, який три попередні дні був оповитий туманом. Одного ранку ми побачили рибальський човен Vineyard дуже близько. Капітан привітав його й запитав, як пройшов Кейп-Код. «Ти хочеш пілота?» «Ні, будь ласка, скажіть мені про ведмедів Кейп-Коду». «Якщо ви хочете пілота, ми дамо вам». Знайшовши хлопця, який вирішив зробити щось із нашої потреби, капітан запитав його, за скільки він візьме корабель до Бостона.
«Сто доларів» була відповідь. «Я дам тобі сімдесят п’ять». «Дуже добре, — каже пілот, — ми йдемо поруч». Човен підійшов і кинув на борт гарну тріску, а хлопець вискочив на палубу, помпезно ступив на круглу будку й кинув начебто розуміючий погляд угору, кажучи: «Дай їй муслін — нехай вона його одягне». Ми зняли верхнє галантне вітрило й королівські вітрила й підняли на борт головний галс. Він дав курс, а потім попросив у стюарда чарку бренді. Йому принесли графин, з якого він дуже вільно брав собі руки, і невдовзі його п’яним сховали за рульову рубку. До ночі він знову прийшов до себе, наполягаючи на те, щоб напитися, що він страждав від сильного болю в кишечнику, і трохи його здолало.