Коли я підріс, моя господиня дозволила мені одружитися. Я був знайомий з милою дівчиною, яка належала чоловікові вище по річці. Я платив йому сімдесят п’ять доларів за неї протягом трьох років, і в кінці цього часу, якби я заплатив ще двісті, я міг би мати її взагалі. «Капітан шхуни мав завдання постачати вугіллям пароплав, який курсував до Філадельфії; ми перевезли туди два вантажі». Одного разу один із наших працівників каже мені: «Білле, чому б тобі зараз не нарізати палиці?» Ви у вільній державі, і зараз у вас є шанс! «Це був перший раз, коли я подумав втекти.
Була кольорова сім’я, яка жила недалеко від місця, де ми вивантажували вугілля, і старий був тим, хто прислуговував на вечірках. Я сказав йому, що збирався втекти, але залишив вдома свою дружину та трохи грошей, і наступної поїздки мені вдасться взяти з собою дружину та mqney, і я буду вільним чоловіком. Коли я повернувся до Айхмонда, я запросив хлопця, щоб він доставив мою дружину на шхуну, і капітан дозволив їй поїхати зі мною до Філадельфії. Я вивіз її на берег, і мій старий кольоровий друг знайшов для неї місце на дачі. Потім я відслідковував Нью-Йорк, отримав рейс як стюард пакетного корабля до Гавра.
Мене не було чотири місяці, а коли я повернувся до Нью-Йорка, поїхав до Філадельфії, щоб побачити свою дружину. Моя давня подруга була дуже рада бачити мене, але розповіла про неї погані новини. Їй було місце в родині аболіціонерів, але до неї так погано ставилися, що вона повернулася і віддалася своєму старому господареві. Я вважаю, — продовжував негр, — що рабам на Півдні було б набагато краще, якби жителі Півночі залишили їх у спокої й взагалі не турбували. «Я повернувся до Нью-Йорка і отримав рейс до Нового Орлеана. Я знав, що був дурнем, що зробив це; але, можливо, зараз це так само добре.
Коли ми дісталися міста, мене відправили до в’язниці на безпечне зберігання, поки корабель не буде готовий до виходу в море. Коли я йшов разом з поліцейським, до кого мені потрапити, як не до чоловіка, який жив у сусідньому будинку з моєю господинею; він знав усе про мою втечу, тож мене закували в кайдани й ув’язнили як раба-втікача. Інформацію про мій арешт надіслали додому, і за два тижні Біллі прибув до Нового Орлеана й прийшов до в’язниці, щоб побачитися зі мною. Коли я побачив його, ці очі почали випливати, і він теж був немовлям, і за кілька хвилин сказав: «Білл, щойно мати почула, що ти тут, вона послала мене сказати тобі, якщо ти повернешся зі мною, вона все пропустить; але якщо ви відмовитеся повернутися на цих умовах, я маю наказ продати вас». «Я сказав йому, що тепер, коли я відчув смак свободи, я більше не можу думати про бейно; раба.