Другого він втратив під час бою на борту «Ессекса». Ліззі підійшла до луків і погрожувала втопитися. «Ну, втопись і будеш», — каже Джон; «Ти занадто боягуз, щоб стрибнути за борт». І ніби раптом охоплений поривом, що дуже важливо, щоб той чи інший помер, він стрибнув за борт, і його понесло стрімкий приплив; у важкому бушлаті, з головою прямо над водою, і його одна жерстяна банка розбризкується геть із великою швидкістю. Вона почала кричати й ламати руки, благаючи когось взяти човен і врятувати її ясного Джона. «0, мій любий Джоне!» Джона, на щастя, врятували, його підняли на борт напівтопленого.
Вона обійняла його за шию і мало не задушила поцілунками. 0, такий прояв подружнього щастя. Вони обидва випили добрячу порцію віскі й повернулися. Фрегат b на g, який тепер читається v, щоб прийняти його обладнання, було відбуксировано до Джерсі-Сіті. Було відібрано 100 чоловік, щоб піти з нею, допомогти підняти котли на борт, взяти щогли, а також оснастити її. Я був одним із них, оскільки було багато теслярської роботи. І для мене, безперечно, було великим полегшенням відійти від жалюгідних канонерських човнів і мати роботу як для тіла, так і для розуму. Зараз був грудень, і погода надзвичайно холодна.
Невдовзі ми мали більшу частину техніки на борту та обидві щогли, і очікували, що вона буде готова до експлуатації до травня наступного року. Але мене мало не спіткала аварія, яка, ймовірно, зупинила б мою кар'єру. У мене був тимчасовий stao-e rioged на голові щогли з метою розміщення двох важких листів композиції. Мене підняли на сцену в поясі, а потім підняли до мене снопи. Ранок був дуже холодний, а північний вітер дуже пронизливий; маніпуляція снопами настільки заніміла мої руки, що вони були майже марні, внаслідок чого я нахилився назад, але, на щастя, втримався.
Ще трохи, і я мав би спуститися на вісімдесят футів, але мій час ще не настав, тому я жив далі. Під час лежання в Джерсі-Сіті до фрегата приєднався новий вітрильний капітан, який ніколи раніше не був на військово-морській службі Сполучених Штатів. І виявилося, що він вважав бичування такою ж мірою обов’язком моряка, як і його пайок, тому що тримав кота на порозі в найдрібнішій нагоді, хоча, згідно з суворими правилами покарання, які тоді існували на флоті, вітрильний капітан мав не більше права схопити людину й відлупцювати її, ніж мічман. Але оскільки наразі він був одноосібним керівником frio-ate, він вирішив, що кожен повинен знати всю міру його влади.