Уповноважені порадилися з цього питання та вирішили, що, беручи до уваги стан цих суден, суму, яку він вимагає, щоб пристосувати їх для проходу до Сполучених Штатів, і малу ймовірність продажу їх у цій частині світу, вони зроблять комплімент щодо них Його Високості в тому стані, в якому вони були на той час, коммодор зобов’язаний надати їм супровід до цього порту. Однак це залежало б від підписання ними договору, як їм було надано, і не могло бути його статтею, а повинно розглядатися як послуга, надана Дею Сполученими Штатами. Потім вони попросили перемир'я, щоб обговорити умови запропонованого договору, але їм було відмовлено.
Потім вони просилися три години. Відповідь була: «Жодної хвилини; якщо ваша ескадра з’явиться в полі зору до того, як Дей підпише угоду, а полонені фактично вилетять, він повинен їх захопити». Нарешті було досягнуто згоди про припинення бойових дій. Потім вони вийшли на берег, і за три години ми помітили, що їхній човен пливе з піднятим білим прапором. Шведський консул пообіцяв не піднімати його, поки договір не буде підписаний і полонені в човні, вони повернулися на берег, який був за п'ять миль, вони повернулися з договором, підписаним, як і було укладено, привівши також частину полонених. Поки вони були відсутні, у полі зору замайорів корвет із великою сумою грошей на борту, який за одну годину міг би бути захоплений.
Дей знав про це, і страх втратити свій флот змусив його підписати цей договір, який він порушив менш ніж через три місяці. Містер Вільям Шалер був призначений консулом Сполучених Штатів для регентства Алжиру та заснував свою резиденцію на березі. Усіх полонених було доставлено та посаджено на борт військового шлюпа Epcrvicr із наказом прямувати до Сполучених Штатів. Пізніше про неї ніхто не чув, і ці бідолахи разом із моїм хорошим другом Барнуеллом пішли на дно. Які таємничі шляхи Божого Промислу. Ці нещасні люди, які терпіли суворість і жорстокість альжирського рабства, деякі з них понад два роки; і коли їх звільнили і сказали, що вони йдуть додому, вони плакали від радості, вважаючи, що це, мабуть, сон; але вони не мали бачити додому.