Нехтування, якщо не грубий обман. Вони рахували час, щодня роблячи порізи ножем, і коли число досягло дев’яноста, одному з них дозволили піднятися на вежу, щоб спостерігати за прибуттям фрегата, але через десять, п’ятнадцять і двадцять днів, і македонця не було видно, вони почали впадати у відчай, а деякі хворіли, коли ми від’їжджали, і трималися живими завдяки гарячій надії бути звільненими, коли вони виявивши, що корабель не прийшов, помер у розпачі. Їхній запас комфорту також почав виснажуватися, але, що було гірше за все, солодка надія розширила її зуби й мала назавжди залишити їх.
Одного ранку, коли сонце «виглядало з-за пагорбів», вартовий на терасі скрикнув. «Mi? a, Mira, frigata Americano».» За мить усі піднялися, одні ламали руки, а інші плакали, як діти, і всі від радості. Ті, хто зміг вибратися зі своїх хворих, виповзли, виглядаючи так, ніби вони щойно повстали з могил. Хоча капітан Доунс мав багато справ, і багато з них надзвичайно важливого характеру, все ж перше, на що він звернув свою щиру увагу, полягав у звільненні цих нещасних в'язнів, погоджуючись зі своєю обіцянкою, був готовий відмовитися від них, якщо капітан Даунс візьме на себе відповідальність за те, щоб вони не вступали на чилійську службу.
Як він керував цією частиною переговорів, мені так і не повідомили. Проте їх усіх відпустили та доставили на борт «Македонія». І як я вже казав раніше, серед них було багато англійців та ірландців, а ті, хто був здатний, влаштувалися на борт торговельних кораблів у гавані. Було серед них троє чи четверо, чий організм був зруйнований стражданнями у в’язниці, які померли на борту «Македонця». Американці всі залишилися з нами, поки ми не прибули до Вальпараїсо. Серед полонених був один американець, який був важко поранений на борту чилійського бригу Майпо під час бою з іспанським кораблем, яким вони були захоплені. Постріл вирізав йому кишки і одночасно зламав руку.
Завдяки майстерності іспанського лікаря він був вилікуваний; і будучи в’язнем, прикутий до залізного ліжка. Тепер він заповзятливий і багатий торговець у Бостоні. Ми знайшли багато торговельних кораблів, що стоять тут, як англійських, так і американських, незважаючи на блокаду. Капітана Даунса попросили прийняти дуже велику кількість тварин на борт свого корабля, як з берега, так і з кораблів у гавані. Оскільки генерал Сан-Мартін зі своєю величезною армією все ще стояв табором біля стін Ліми, і * Ці сцени були описані нам після того, як вони піднялися на борт фрегата. загалом очікувалося, що місто впаде. Ось чому купці та інші так прагнули отримати свої гроші.