Нам дуже сподобалася зустріч, особливо заключна частина, яка була хрещенням немовлят. Коли воду налили на обличчя маленького хлопця, він почав плакати. Вільсон промовив так, щоб його почули всі, хто був поруч: «Це не дитина моряка — боїться води». Ми вийшли з дому зборів і обійшли, щоб зігрітися, і, оскільки ніч була дуже холодною, вирішили повернутися у двір. Але, як моряки, ми жодного разу не думали пройти повз вартових без контрзнака. Спробувавши пробитися до звичайних воріт і відмовившись охопити вартового, ми вирішили пролізти під старим парканом, і тепер нам було трохи краще, ніж на вулиці, і тепер нам потрібно було пройти трьох вартових, перш ніж ми змогли дістатися до свого спального місця.
І коли ми підійшли до першого, крикнули: «Хто туди йде?», «Друзі». «Наперед, друзі, і контрасигнуйте». Ми не мали контрсигналу і стояли на вістрі багнета, поки не прийшов гвардії капрал. Він запитав, хто такий Ave, але заворушники дозволили нам пройти. Не було іншого способу дістатися до канонерського човна, окрім як перепливти док завширшки двісті футів; існувала небезпека бути застреленими вартовими, якщо їх виявлять, не кажучи вже про ризик замерзнути, коли ми залишимо воду. Ми відійшли трохи, зайшли в старий сарай, заповзли поміж стружками й тряслися там до ранку; це була справді довга ніч.
Ми піднялися на борт нашого корабля, розпалили вогнище і, випивши гарячої кави, знову почувалися добре. Цей роман трохи охолодив нашу відданість, тому ми більше не ходили на вечірні зустрічі. Погода залишалася дуже холодною, і ми мало що могли робити на подвір’ї. Наш чорний кухар був виявлений у крадіжці в офіцера, і був відправлений на борт човна в подвійних кандалях і там ув'язнений, що, звісно, позбавило нас його послуг, а його самого — використання своїх кінцівок; оскільки внаслідок його ув'язнення обидві ноги були замерзлі, і стогін бідолахи був справді неприємним. Його доправили до лікарні, але він втратив обидві ноги; їх ампутували незабаром після того, як він потрапив до лікаря.
Воістину «тяжкий івай грішника» Внаслідок дрібної крадіжки ця людина залишається калікою на все життя. 1 раніше заявляв, що наш канонерський човен був повний щурів. Вони були такі товсті, що поки ми спали, вони бігали по нас на всі боки. Нам довелося підвісити провіант до однієї з балок і поставити людину з палицею, щоб до ранку стерегти мішок. Наш човен також був дуже дірявим, і ніхто не потрудився б її викачати. Одного разу вночі, якраз перед тим, як ми повернулися, вода з’явилася над платформою, і коли ми прийшли перевірити насос, виявилося, що він забитий і абсолютно марний.