Така доля всіх приватників, засуджених до смерті. Вони пробули у в’язниці близько шістдесяти днів, коли Ліе та двоє інших дивовижним чином втекли. Оскільки ці троє сиділи в одній камері, то вдень вони примудрялися зірвати з них ланцюги, а вночі зняти важкі камені й утекти майже під самим носом і очима вартових. Їм довелося зануритися на деяку відстань у море, і, на їхнє щастя, тоді була висока вода. Проте, якби приплив уже закінчився, вони, мабуть, упали б на скелі й ризикували зламати кінцівки чи вибити собі мозок. Я багато разів стояв над цим місцем, і самого його вигляду достатньо, щоб налякати.
Вони обпливли форт, вийшли на берег і пробралися в густий чагарник, зарилися в землю, повністю закопавшись, і там лежать; день тільки починав світати. Ледве розвиднілося, як почули крик солдатів, що їх шукали. Так сталося, що від їх входу в цей хмиз не залишилося жодних слідів, інакше, швидше за все, їх би виявили. Наступної ночі, коли все стихло, вони дуже обережно виповзли, слабкі й майже голодні через брак води. Вони дійшли висновку, що розійдуться і кожен зробить для себе найкраще, що зможе. Він пробрався до води, десять днів не приймаючи ні їжі, ні води, і був такий слабкий, що ледве міг повзати.
Він підійшов до хатини, де була стара іспанська жінка, і дістав від неї води та трохи подорожника, від чого він дуже пожвавився. Залишатися тут було небезпечно; бо якби її чоловік повернувся додому й знайшов його, він, цілком імовірно, доніс би проти нього заради винагороди, яка завжди виплачується за затримання в’язнів, які дезертирували, лягли, продовжуючи свій курс берегом; але це < вилікувало його, що якщо його слід буде виявлено, вони напевно будуть слідкувати за ним. Тож він пішов убік у кущі й незабаром наткнувся на стовбур дерева, яке було дуже сухим і світлим, а завдовжки близько десяти футів.
Як тільки стемніло, брехня придумала забрати його у воду; і піднявся на це, і віддав себе в руки свого Творця. Вітер дув з берега, і, веслуючи руками та тримаючись дуже рівно, удень він опинився біля острова. Він сказав, що цілу ніч акули кружляли навколо нього з усіх боків; він очікував, що кожна мить буде витягнута й поглинена. Але Бог захистив його, і він безпечно дістався острова, і спочатку не міг стояти. Але полежавши кілька годин, його сили повернулися, і він почав оглядатися навколо, і, на свою велику радість, він виявив, що скелі вкриті барвінком та іншими видами молюсків, а недалеко від пагорба було джерело з чудовою водою.