S. ship, St. Mary's, у четвер, 17 вересня 1846 року, між десятою ранку та меридіаном. Далі продовжується загальний порядок. «Щоб справити належне враження на всіх осіб в ескадрильї, і щоб не було нічого, що могло б відволікти їхні думки від такого сумного видовища, і щоб вони могли бути належним чином вражені жахливими наслідками, які повинні коли-небудь послідувати за таким порушенням закону, яке було вчинене цією нещасною людиною, наказано не робити жодної роботи в цей день; коли буде подано підготовчий сигнал до страти, Cumberland, жовтий наг має бути показаний на передній щоглі St.
Мері. Офіцери та екіпаж кожного присутнього судна ескадри повинні бути зібрані на палубі, доки не буде спущено жовтий прапор на борту «Сент-Мері». Командири накажуть, щоб жодні човни чи люди не були відсутні на суднах ескадри в той день, під будь-яким приводом, без дозволу головнокомандувача". Сподіваємось, доля цієї нещасної людини матиме благотворний вплив і вразить уми всіх присутніх, з необхідністю суворо стежити за своїми пристрастями та вдачами в усі часи та в усіх ситуаціях. Преподобний. Капелан продовжує: «Вчора, 13 вересня, була неділя, я проповідував на борту St. Mary's. Попередній загальний наказ був прочитаний відразу після мого відходу з корабля до Камберленду, будучи прийнятим під час служби, і сьогодні, у понеділок, я відвідав в’язня на борту St.
Мері; він попросив прибрати його з поля зору екіпажу та виділити йому місце, де він міг би зібратися з розумом і спробувати підготуватися зустріти раптовий заклик постати перед своїм Творцем. Я вже зацікавився цим чоловіком, почувши опис його належної поведінки перед судом — він був набагато вищим за загальний характер моряків, і його особистий вигляд відразу свідчив на його користь. Його захист був коротким, і кажуть, що він викликав сльози на очах кількох суддів. Він дуже боявся, що Бог не простить йому гріхи, тому мав мало надії.
Він продовжував: «Це важко померти, але померти насильницькою смертю ще важче, і такий короткий час, щоб підготуватися до неї! Я боюся, що мої теперішні бажання та цілі покаяння та молитви до Бога є лише результатом страху зустріти судний день; але життя чесноти та благочестя здається мені найбільш привабливим, і якби я звільнив свій час, я вірю, що я мав би продовжувати. Але я знову боюся, що навіть ці почуття та враження є лише результатом мого страху, оскільки я кидаю свій погляд на інший світ, і я не маю розбитості серця, який я хотів би відчути, і душевного спокою, про який, як я читав, відчуває щирий покаяник.