Якщо помер незнайомець, за речами якого не було кому подбати, державний адміністратор обов’язково отримав усе. Було багато тих, хто дуже претендував на благочестя, хто підтримував систему шпигунства над іншими, писав своїм друзям додому, роблячи дуже принизливі заяви та шкодили їхній репутації; і ці самі хлопці порушували суботу і приховано робили багато речей, які вони не наважувалися робити відкрито. Воістину вони мають свою винагороду. Серед служителів Євангелія були деякі благочестиві, молитовні люди, але були й інші, які прийняли це священне покликання, які більше дбали про золото, ніж про безсмертні душі людей, і вони також довели це, бо деякі з них стали гравцями.
Були також люди, яким вдалося заволодіти великою кількістю золота, які стали настільки гордими та владними, що до них навряд чи міг підійти будь-хто, не такий багатий, як вони самі. Під час мого короткого перебування там я був свідком падіння деяких із цих грибних набобів, які були раді прийняти найнижчі умови, а не голодувати. Один або два випадки цього потрапили в поле моєї негайної уваги. Молодий* джентльмен, з яким я мав справу в Бостоні, «прибув до Сан-Франциско, прибувши незабаром після мене; і, звичайно, через чесність, джентльменську поведінку та діловий такт я не знав його начальника. З мірою того, як зростав добробут, розсіювання зменшувалося.
На мій превеликий подив, одного дня він зайшов до мене в стані алкогольного сп’яніння. Я взяв його за руку, щоб дати йому якусь дружню пораду, на що він був дуже обурений, ніби думав, що його стан не видно. "Коли я сказав йому, мій любий друже, ти пив, він дуже грубо відповів, що це не моя справа, він повинен пити, коли і скільки йому заманеться! Його кар'єра була короткою. Останній раз, коли я бачив його, він був майже оголеним і виглядав жалюгідно. Я вважаю, що його доставили в лікарню, де він невдовзі помер. Його батьки були заможними, його батько був одним із найактивніших і ініціативних купці в Бостоні.
Були й інші випадки подібного характеру, які також входили в сферу мого бізнесу, але не буду затримувати читача, називаючи їх. Пропусту багато подій, які б лише підтвердили те, що я щойно написав, поважаючи загальний характер більшості населення Сан-Франциско того часу. Я говорив про адвокатів, точніше про групу чорношкірих охоронців, які взяли на себе це звання, і розповім про одну справу, у якій я мав нагоду бути свідком modus operandi каліфорнійського суду. До одного джентльмена, який був моїм близьким другом, прибув барк, на борту якого було кілька пасажирів. Серед них був шприц хлопця, який назвав себе лікарем.