Він поклав його на візок, ніхто не ставив жодних запитань, і пішов, хлопець повів його до аукціонного залу Каннінгема, на розі Мілк і Конгрес-стріт. Масло здали в магазин. Наш джентльмен, у своєму великому плащі та звисаючих китицях, підійшов до містера С, сказавши, що він має від’їхати потягом об одинадцятій, і він має залишки великої фактури чудового масла, яке він хоче якомога швидше продати за готівку. Очікуючи продажу, поліцейський у супроводі візника підійшов до нього, поклав руку на плече джентльмена: «Як справи, сер? Як ви продаєте масло?» Спочатку Ґіт заперечував будь-яку інформацію про це, але заперечувати це було марно, його відправили до в’язниці та посадили під ключ.
Того самого дня, коли я з’ясував ці факти, мені принесли папір, на якому шматком вугілля було написано: «Мій любий друже, будь ласка, зателефонуй і зустрінь мене якомога швидше; я дуже хочу тебе бачити». Я подумав, мабуть, що він міг би розкрити деякі відомості, які могли б комусь принести користь, тож я пішов і отримав дозвіл у в’язниці поговорити з в’язнем через решітки. Щойно я побачив його, він почав звичайне бу-ху, бурхливо схлипуючи, простягнув свою ніжну руку крізь грати, щоб я потиснув її, і благав зробити йому одну послугу, а саме: стати його кабалом за двісті доларів, перш ніж він постане перед судом.
Не бажаючи ні додавати іронії до страждань, ні множити слова, я відмовився від будь-якої подальшої розмови, за винятком лише кількох слів поради, і покинув його. Зазирнувши в його камеру, я помітив, що там були двоє диких лиходіїв як його супутники, які, здавалося, сміялися над сльозами цього лицеміра. Далі я дізнався про історію цього нещасного чоловіка, що він багато років був неперевершеним лиходієм. Коли він прийшов до нашої церкви, його щойно звільнили з в’язниці штату Томастаун, він відсидів два роки за крадіжку певної кількості годинників у Портленді. Покидаючи Томастон, він перше, що зробив, це придбав костюм моряка і, видавши себе за моряка, який щойно покинув лікарню, викликав жалість доброзичливого капітана, який відправив його в коротку подорож на південь.
Він задумав пограбувати цього доброго капітана і купив витончений костюм, який тоді носив, за вкрадені гроші. Під час обшуку його багажника після його арешту було знайдено кілька книжок, зокрема для містера Хейга, які були вкрадені під час його благочестивих візитів до кабінету цього джентльмена. Яке ставлення до нього було, я не знаю, приблизно через два роки він знову прийшов до мене, але я категорично відмовився мати з ним будь-які справи.