Кар'єра цього хлопця була короткою. Директор спростував його жорстокість, і його звільнили. Згодом я почув про Кокрена, якого засудили до державної в’язниці в Мені. Цікаво, чи це був цей хлопець? Його змінила інша висока, худа на вигляд істота, яка справді була математичною демонстрацією прямої лінії «довжини без ширини». Він також був із Нью-Гемпшира, і можна сказати, що він став на місце Кокрена. У нього був той самий ротанг, але йому не дозволили продовжувати тортури Кокрена. Він аж ніяк не був назад зі своїм ротангом, про що могли свідчити моя голова й плечі. Він, здається, отримував особливе задоволення, шмагаючи мене: я не можу сказати, чи вважав він, що мені належить залишок від Кокрана, і що рахунок був переданий йому для погашення; майже не минуло дня, щоб мене не почули, і не через недбалість, тому що я завжди мав свій урок і був настільки ж попереду, як і будь-який хлопець у класі.
Одного разу один із найбільших хлопців у нижчому дивізіоні за якийсь проступок був суворо покараний, він скористався нагодою і втік зі школи. Незабаром він повернувся зі своїм батьком, кремезним, червонолицим чоловіком, озброєним великою тростиною. І коли Пірс і його батько увійшли в двері, «де цей хлопець?» — вигукнув старий Пірс, підійшовши до Бредлі з піднятою тростиною, а той, блідий, як попіл, зупинився. Я негайно зірвався зі свого місця, а інші хлопці пішли слідом; ми утворили навколо нього щільне кільце, відбиваючи таким чином старого Пірса. Тепер директор втрутився, коли старий із сином мирно пішли зі школи. Після цього ярмарку я помітив помітну зміну у Бредлі щодо мене, дуже на мою користь; він більше ніколи мене не вдарив, а одного разу зволив привітати мене посмішкою.
Незважаючи на суворість нашого лікування, я продовжував покращуватись і був направлений у перший клас під керівництвом доктора Булларда. Незабаром після того, як я перейшов у перший клас, Бредлі звільнили, і його змінив містер Шоу (теперішній суддя Шоу), і його поведінка була настільки іншою^, що не було жодного хлопчика, який би його любив. Він був м’яким, привітним, енергійним і дуже рідко вдавався до покарань. Я став стипендіатом медалі і поступив у навчанні. Але трапився неприємний випадок, через який я залишив школу майже на рік раніше звичайного часу. Коротко про такі подробиці: хлопець із дуже поважної сім’ї та один із моїх однокласників, бажаючи трохи повеселитися, поклали мертвого щура до столу господаря, непомітного для всіх.