«Але хіба ваші власники не переглядають ваші рахунки?» «Ні, вони ніколи не дивляться на мої рахунки; Я просто здаю свій рахунок, і це все, що я коли-небудь чую про це. «Я помітив, що він пив, тож діє стара приказка: «Коли є алкоголь, розуму немає», якби це було не так, він ніколи б не викрив себе таким чином, бо знав, що я добре знайомий із його власниками. Наступного ранку я мав усе, що мені належало на борту H T, капітан Б. Було ще двоє пасажирів, в одному з яких я впізнав колишнього шкільного товариша та найближчого сусіда. Його батько був одним із торі, які не брали участі у революційній війні, хоча народився в Бостоні.
Деяким чином він уникнув загальної долі торі, знайдених у Бостоні після закінчення війни. Їх вивезли з міста на візку з деревним вугіллям, серед криків і закидання хлопців, і забороняють більше коли-небудь показувати свої голови в Б. Цим аристократичним джентльменам вдалося втекти від належного, поки хвилювання не минулося. Його сім’я жила неподалік від нашої школи, і, хоч він був хлопчиком, я не міг не помітити, яким він був гордим, пихатим хлопцем; а хлопці (цей пасажир і його брат) були надто горді й зарозумілі, щоб спілкуватися з іншими. І що було гірше за все, вони були бідні, живучи цілком на пенсію, яку їм дозволив британський уряд, яку також дозволили всім, хто залишився під час революції.
Тож у мене було певне уявлення про хлопця, який мав бути моїм супутником на тридцять п’ять чи сорок днів. Я часто зустрічався з цим чоловіком у Бостоні, і наше визнання майже ніколи не було більшим, ніж легким кивком. Я не бачив його багато років до нашої зустрічі на борту H T. За обіднім столом я говорив йому про нашого колишнього знайомого, але було легко помітити, що стара, уявна високість все ще була там; однак, оскільки ми мали бути разом тиждень, я мав намір провести час якомога приємніше. Інший пасажир, містер Тіало, був англійцем і дуже добрим, товариським хлопцем. Дуже рано під час подорожі я помітив, що мій бостонський друг мав звичку дуже глузливо відгукуватися про все, що було американським; часто натякаючи на «Тавісток» як на наймодніший готель у Лондоні та на місце, де він зупинявся, а потім наводячи контраст між суспільством Англії та Сполучених Штатів — висловлюючи дуже високу похвалу першому та щиро керуючи другим.